Катя була членом батьківського комітету 4 «Б» класу, в якому навчалась її дочка. Одного разу вчителька попросила її провідати Олену Степанову, яка тиждень не відвідувала школу. Видаючи гроші, призначені для відвідування хворих дітей, вчителька порадила Каті витратити їх раціонально: замість цукерок і фруктів купити найдешевшого печива і булочок з молоком. Таке дивне побажання вона пояснила важким матеріальним становищем сім’ї, в якій, можливо, діти навіть голодують.
Дзвінок в квартирі не працював, тому довелося стукати. Двері відчинила чумазенька дівчинка і проводила жінку на кухню. Сіла за абсолютно порожній стіл, Олена взяла на руки однорічну дівчинку і почала годувати її з чашки розмоченим водою хлібом. Дівчатка були вдома самі.
– Де ж ваша мама? – запитала Катерина.
– А мама наша у відрядженні, але скоро вже приїде! – з гордістю відповіла та.
Жінка була в шоці: на кухні не видно було ніяких ознак їжі! Не було навіть посуду! Вона виклала печиво і булочки на папір, який знайшла у себе в сумці і запропонувала дівчинці поїсти. Та подякувала за частування, але не накинулася на їжу, їла спокійно. Очевидно, хтось їй так порадив.
Катерина тим часом оглянула обстановку. В кімнаті стояли два ліжка з матрацами, але без білизни. У кутку був звалений якийсь одяг. Діти були напіводягненими, хоч на дворі була весна. Дверей у ванній не було, унітазу – теж, а замість нього – труба, прикрита кришкою від каструлі …
Вислухавши розповідь матері, вчителька спокійно повідомила, що мати дітей перебуває в загулі, ніде не працює, і родина живе тільки на дитячу допомогу і маленькі гроші, які дає батько однієї з дівчаток.
Катерині було неймовірно шкода дівчат: вона приходити до них де з продуктами, де з речами. Мати то з’являлася, то зникала, мабуть, знову відправлялася «у відрядження». Жінка навіть спробувала влаштувати горе-матусю до себе на підприємство, та ж відпрацювавши місяць знову пішла в загул після того, як отримала гроші. Навіть дітям нічого не купила ….
Цього разу жінка залишила дітей, і більше вдома не з’являлася. Катерині довелося викликати міліцію, але вона так прикипіла до дівчаток, що одна тільки думка про дитбудинку приводила її в жах. Сестер забрали, визначивши в лікарню. Того ж вечора відбулася розмова Каті з чоловіком, вона слізно благала забрати сестер до себе, благо і умови житлові дозволяли і їх рівень доходу.
Довго довелося парі ходити по інстанціях, збираючи документи. Але вже через місяць дівчатка знайшли новий будинок. У п’ятий клас Оленка прийшла з рожевими щічками і значно покращала. Про минуле життя дівчинка намагається не згадувати, та й навіщо, коли є люблячі і дбайливі батьки, сестричка сита і вже починає вимовляти свої перші слова, а зі зведеною сестричкою вони тепер не розлий вода!
