21 Червня, 2024
Із 11 дітей, яких виховала сім’я Мельників, шість синів захищали суверенітет України на Донбасі

Із 11 дітей, яких виховала сім’я Мельників, шість синів захищали суверенітет України на Донбасі

Це і є справжня Українська сім’я. Це – основа України.

Із 11 дітей, яких виховала сім’я Мельників, шість синів захищали суверенітет України на Донбасі. Віктор та Зоя Мельники із села Глезне Любарського району Житомирщини дали путівку в життя сімом своїм дітям та чотирьом прийомним. Усіх виховували в дусі патріотизму, тож коли у 2014 році розпочалася війна на Донбасі, хлопці без вагань стали на захист України. Коли на сході України розпочалися військові дії, першим із родини Мельників у 2014 році на фронт пішов Ярослав. Він закінчив Харківський національний університет внутрішніх справ, працював у міліції, потім перейшов у спецпідрозділ «Омега». Захищав Україну в Донецькій області, а зараз служить у Національній гвардії.

Далі добровольцем став Артур. Воюючи на Луганщині, він отримав важку травму. Тиждень перебував у комі, потім тривалий час лікувався, проте на ноги встати так і не зміг. Назар Мельник свого часу був сільським головою у Глезному. Потім пішов у прикордонники, теж став добровольцем. Проходив службу в Станиці Луганській.Естафету братів перебрав і нацгвардієць Олександр, який боронив кордони України в Луганській області.Прикордонник Любомир пройшов спецпідготовку за програмою НАТО «Морські котики». Був розвідником у Луганській області. Чоловік має травму плеча, яке двічі оперували. Його дружина теж служить у прикордонних військах. Шостим на фронт пішов прийомний син Мельників – 18-річний Микола Герун.

У кімнаті 32-річного Артура Мельника над ліжком висить прапор Народного Руху, який підписали для нього військові та партійці. До 2014-го в армії він не служив, працював у Києві. Рішення йти на війну прийняв самостійно. Після семи місяців перебування на Донбасі під час обстрілу отримав травму шостого шийного хребця. Багато лікувався у військових шпиталях, клініках, але кращий результат у мене вдома. Треба бути відвертим і говорити так, як є: з моєю травмою неможливо стати на ноги.

Прикутий до візка Артур постійно посміхається і жартує. Каже, що за характером він оптиміст. У його просторій кімнаті немає телевізора, бо він не дивиться його уже чотири роки. Але малює картини. Батько Віктор Мельник. Вічний революціонер. Був на Майдані.

Ирина Полищук

Джерело

Залишити відповідь