Я з Дмитром прожила 10 років у шлюбі, але мої негаразди почалися десь рік тому. Чоловік повертався пізно з роботи, вихідні проводив з друзями, а я робила вигляд, що нічого не помічаю. На Новий рік чоловік сказав, що працює в цей день. В якій це компанії фінансиста можуть залишити працювати в новорічну ніч? Так ми і просиділи з синочком удвох. Він весь вечір запитував мене: – Де тато? Де тато? А потім заснув. Після того Дмитро купив синові дорогий планшет. А мені довелося вислухати гірку сповідь чоловіка

Я з Дмитром прожила 10 років у шлюбі, але мої негаразди почалися десь рік тому. Чоловік повертався пізно з роботи, вихідні проводив з друзями, а я робила вигляд, що нічого не помічаю. На Новий рік чоловік сказав, що працює в цей день. В якій це компанії фінансиста можуть залишити працювати в новорічну ніч? Так ми і просиділи з синочком удвох. Він весь вечір запитував мене: – Де тато? Де тато? А потім заснув. Після того Дмитро купив синові дорогий планшет. А мені довелося вислухати гірку сповідь чоловіка

Життєві історії

Я з Дмитром прожила 10 років у шлюбі, але мої негаразди почалися десь рік тому. Чоловік повертався пізно з роботи, вихідні проводив з друзями, а я робила вигляд, що нічого не помічаю. На Новий рік чоловік сказав, що працює в цей день. В якій це компанії фінансиста можуть залишити працювати в новорічну ніч? Так ми і просиділи з синочком удвох. Він весь вечір запитував мене: – Де тато? Де тато? А потім заснув. Після того Дмитро купив синові дорогий планшет. А мені довелося вислухати гірку сповідь чоловіка

Ми з моїм чоловіком, Дмитром, живемо у шлюбі вже 10 років, але всі мої негаразди почалися рік тому. Тоді я стала помічати, що хтось у Дмитра таки є на стороні. Він досить таки часто затримувався на роботі, у вихідні постійно йшов кудись, говорив, що з друзями, але раніше такого не було, та й друзів у нього, що гуляють десь по вихідним немає, тим паче, що він міг піти і весь день не приходити додому. На Новий рік чоловік мені сказав, що працює в цей день. В якій це компанії фінансиста можуть залишити працювати в новорічну ніч? Так ми і просиділи з синочком удвох. Він весь вечір запитував мене: «Де тато? Де тато?». А я не знала, що відповісти, потім синок заснув. Ніякого святкування та святкового настрою у нас не було.

Загалом, все було гранично ясно. Звичайно, я сумувала та плакала ночами, чекала Дмитра додому, але все ж не наважувалася з ним заговорити про це. Занадто боялася правди, яку могла почути. Ми обоє вдавали, що нічого не відбувається, але чоловік, звичайно, знав, що я все помічаю. Він став як хлопчисько. Ходив радісний, літав у хмарах. А я сподівалася, що це проста інтрижка на стороні і мій Дмитро до мене вже дуже скоро повернеться, коли вона йому набридне.

Наші відносини за 10 років шлюбу були вже не такими ясними, як у студентів третього курсу, та й ми були вже не ті, що раніше. «Але ж все можна повернути, якщо ви щиро кохаєте», – думала я тоді. А на ділі все виявилося набагато складніше.

Дмитро, як я згодом дізналася, зустрів тоді своє перше кохання. Кожне побачення вони щасливо проводили разом. А я, не заплющуючи очей, чекала його ночами. Думала, покрутить роман, набридне – прийде назад до мене з дитиною, адже ми сім’я. Він прийшов. І розповів усю правду, всю і відразу. Точніше йому довелося розповісти тому, що тиждень тому цієї жінки не стало. Він говорив і плакав. Я теж плакала. Так сумно мені не було ніколи, лише тоді я зрозуміла, що це було справжнє кохання, а не короткочасне захоплення.

Й що саме цікаве, що я Дмитра не звинувачую у всьому. Батько він хороший, сина любить, по секціях і гуртках возить. На Новий рік після того випадку подарував дуже якісний чи дорогий планшет. Та й чоловік з нього непоганий, просто не міг по-іншому. Я вже наплакалась і розумію його. Адже він усім серцем кохав цю жінку, з молодості, а то і з дитинства. Таке щире кохання не забудеш. Тільки не знаю що мені робити. Залишати його одного я не хочу -адже, не дивлячись ні на що, дуже кохаю свого чоловіка. А зараз бачу, що Дмитрові дуже важко. Але і бути з ним поруч я теж не можу. Зраду б пробачила, а ось кохання на стороні – не знаю. Я не чекаю, що він стане на коліна і почне у мене просити вибачення, йому зараз точно не до цього.

Ми з Дмитром зовсім мало розмовляємо за останній час, але він сказав, що намагається все забути. Від його радості не залишилося і сліду, тепер він ходить на роботу як машина: повертається в шість і зі спальні більше нікуди не виходить.

Що робити – не знаю. У мене зараз такий непростий період в житті, а я така розгублена, що вирішити нічого не можу.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

ДЖЕРЕЛО

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *