26 февраля, 2021
Я довела рідну бабусю до сліз і мені зовсім не соромно. Дай мені прожuти цей день ще раз, і я не зміню своїх слів. “Ви так і будете в місті стирчати та пахати за трьох, щоб зятю знову мазду прикупити та дочки соплі витирати!” – так і сказала їй

Я довела рідну бабусю до сліз і мені зовсім не соромно. Дай мені прожuти цей день ще раз, і я не зміню своїх слів. “Ви так і будете в місті стирчати та пахати за трьох, щоб зятю знову мазду прикупити та дочки соплі витирати!” – так і сказала їй

По маминій лінії у мене є бабуся (сестра її мами), вона у нас одна, тому що дід і бабуся (мамині батьки) відійшли, коли мене ще не було. Вона досить стара, сварлива, суне ніс в усі справи, дає поради, які не просять. Але старість треба поважати, тому більшу частину просто пропускаєш повз вуха. Мама виправдовує її тим, що це турбота, але насправді – псування нервів.

Бабуся досить багата, вона мануальщик, до неї їздять аж із сусідніх міст і областей, так як, не дивлячись на характер вона відмінний фахівець. Вона завжди жила в місті, має кілька квартир. У неї тільки одна дочка, яка абсолютно нічого не може без матері. Грубо кажучи бабуля утримує її і всю їхню родину.

Мої батьки жили в селі, тільки в 2007 році ми переїхали в місто, перші роки квартиру орендували. Бабуся була проти і постійно про це говорила. І ось вона покликала нас у гості і завела знайому розмову, а тут ще й привід був, так як батько взяв частину грошей на машину в кредит.

– Навіщо ви переїхали? У селі ж набагато краще! Зараз ще й кредит взяли, як жити то збираєтеся?

– Ми знаємо, що робимо, не переживай. Вона все не зупинялася і тут підключилася я: – Чим в селі краще, бабусю?

– Так у вас там своє все, витрачати нікуди.

– Серйозно? А ви в курсі скільки йде на корм, магазин там дорожче, нічого немає, школа закрита, роботи немає. А як батьки важко працювали? Взагалі-то за господарством потрібен догляд, а це зовсім не легко! А дівчаткам (сестри) за університет чим платити? М’ясом?!

– Ну дарма ти так. Можна і на одному м’ясі вижити, продати!

– Ви мене не смішіть! А взагалі раз там так добре, чого не переїдете?

– У мене тут Лєна (дочка), це не для неї.

– Разом з собою і забирайте в краще життя. Або ми для міста не вийшли?

– Ні, просто ви все одно назад повернетеся, тільки гроші розтратите!

– Вже ми не повернемося! А ось ви так і будете в місті стирчати та пахати за трьох, щоб зятю знову мазду прикупити та дочки соплі витирати! (Бабуся їм і квартиру купила і мазду нову, взагалі повністю забезпечувала).

І тут вона в сльози. А я просто пішла. Вважаю, що вчинила правильно, вона не розуміла про що говорить, не переставала капати на нерви. Радила, як жити краще і гроші не розтринькати, а сама свої віддає і навіть дочку не змогла виховати так, щоб вона на ноги встала.

Після того випадку ми дуже рідко спілкуємося, я зовсім не горю бажанням з нею перетинатися. До речі, батьки потім купили квартиру і машину поміняли без кредитів. Будинок в селі не продали, він залишився під дачу. Бабуся на цей рахунок нічого не сказала. Правильно, а що говорити, коли твої брєдні не справдилися.

УВАГА ЦЯ СТАТТЯ МІСТИТЬ ТІЛЬКИ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ХАРАКТЕР !! НЕ ПРИЙМАЙТЕ НІЯКИХ РІШЕНЬ НЕ ПОРАДИВШИСЬ ЗІ СВОЇМ ЛІКАРЕМ!!!!!

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *