15 июня, 2021
-Я в сім’ю не входила, сім’ю ми з тобою разом створили. Окрему. Так, вона тебе виростила, разом з братом. Я поважаю її, але культ її особистості я не збираюся підтримувати

-Я в сім’ю не входила, сім’ю ми з тобою разом створили. Окрему. Так, вона тебе виростила, разом з братом. Я поважаю її, але культ її особистості я не збираюся підтримувати

Чоловік Марини – молодший син і пізня дитина своїх батьків. Так уже склалося, що між ним і старшим братом різниця у 20 років. А коли Івану було 7 років, то він втратив обох батьків.

Старший брат Олег був на той час уже одружений. І він разом з дружиною Лідією не дозволили забрати Івана ні в дитячий будинок, ні до тітки в Луцьк.

Звісно Ліді було важко, у 26 років отримати вже готову дитину про яку треба піклуватися, виховувати, годувати й поїти. А у них з Олегом дочка була, якій був усього рік. Так що по суті, виростили Івана брат і його дружина. І з того часу чоловік Марини шанує брата і його дружину навіть більше, ніж батьків, яких смутно пам’ятає.

– Думка Ліди, а в родині верховодить саме вона, – жаліється Марина, – закон. Якщо Ліді не сподобався район, в якому ми з Іваном задумали брати квартиру в іпотеку, то ми її там і не взяли. Якщо Ліда вважає, що у відпустку треба їхати в село до її батькам, а не на курорт, то вирішено – їдемо в село.

– Як я відмовлю, – каже Марині чоловік, – Ліда виростила мене, вона замінила мені маму. Адже навіть не Олег за мною доглядав, а саме вона.

Марина вважає, що Ліда зловживає цією обставиною. Так, чудовий вчинок – зуміти прийняти в сім’ю брата свого чоловіка, але якось негарно цим весь час козиряти.

– Це вам важко? – знецінює Ліда їх з Іваном зусилля по достроковому погашенню іпотеки, – Це мені було важко. Своїй дочці всього рік, а тут Іван … Він і заїкався до того ж і інші проблеми зі здоров’ям були. Ось тоді було важко, але я ж витримала.

– Так, моя дочка – героїня, – весь час повторювала мама Ліди, коли відразу після весілля Іван з Мариною за наполяганням Лідії поїхали до них у відпустку, – адже могла в дитбудинок здати, а вона витягла. Може через це і свого сина не зважилася народити.

Старенька жінка прикладала при цих словах хустинку до очей на яких виступали сльози.

– Найбільше мене дратує, – каже Віра подрузі, – що в сім’ї заведено вітати Ліду з усіма святами. А їх багато і всі треба пам’ятати.

– Звідки ж  багато?

– Крім державних, ми вітаємо Ліду з днем ​​народження її чоловіка: адже без неї, Ліди, пропав би нещасний. А ще Ліда потребує привітаннях з днем ​​народження дочки, своїх батьків (які виховали дуже гідну її – Ліду). І навіть з днем ​​народження Івана треба неодмінно привітати Ліду. У перший рік шлюбу Марина цього робити не стала: запросила гостей і накрила стіл.

– Ліда з чоловіком не прийшли, – згадує Марина, – чоловік подзвонив їм, виявилося, що Ліда образилася на те, що її рано зранку не привітали з днем ​​народження Івана.

– Тобі важко чи що? – накричав на Марину чоловік, – Ти увійшла в сім’ю, у нас така традиція. Ліда замінила мені маму, ти повинна до неї з повагою ставитися.

– Я в сім’ю не входила, – відповіла Марина, – сім’ю ми з тобою разом створили. Окрему. Так, вона тебе виростила, разом з братом. Чому ми не вітаємо його? Я поважаю твою Ліду, але у вас в родині культ особистості Ліди, але я не збираюся його підтримувати.

Тоді конфлікт вдалося погасити й зам’яти. Не спілкувалася Марина з дружиною дівера довго (та все вибачень чекала). А скоро знову доведеться святкувати день народження чоловіка.

– Доню, – каже мама Марини, ровесниця Ліди, до речі, – по-моєму, це повна маячня. І не варто прогинатися під примхливу жінку з величезним почуттям власної величі.

Марина і сама так думає. Іван м’яко поки наполягає на тому, щоб Марина упокорила гординю і вшанувала «героїчну» жінку, яка виростила його, а Марина з іронією все частіше думає про те, що її шлюб з Іваном приречений. Та й подруги радять бігти, поки дітей народити не встигли.

– Різні мами чоловіків трапляються, – каже Марині найкраща подруга, – але твоя всіх переплюнула, хоча і не свекруха навіть. Зробила добру справу і тепер хизується цим все життя? Значить вона не заради Івана це робила, а заради того, щоб потішити своє почуття власної гідності?

І Марина розуміє, що подруга права. Ось такі традиції в родині. Дотримуватися, змиритися або бігти безоглядно… “Ех, якщо чоловік зараз не на моїй стороні в конфліктах, то що буде далі” – з цією думкою Марина пішла на консультацію до юриста, адже якось прийдеться ділити спільну іпотеку…

УВАГА ЦЯ СТАТТЯ МІСТИТЬ ТІЛЬКИ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ХАРАКТЕР !! НЕ ПРИЙМАЙТЕ НІЯКИХ РІШЕНЬ НЕ ПОРАДИВШИСЬ ЗІ СВОЇМ ЛІКАРЕМ!!!!!

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *