16 октября, 2021
Якось ввечері чоловік повернувся з роботи не один, а з молодою дівчиною. Він сказав, що у Марини тимчасові труднощі і вона поки поживе у нас. Так ми живемо втрьох вже майже місяць. Ніхто ні з ким не розмовляє.

Якось ввечері чоловік повернувся з роботи не один, а з молодою дівчиною. Він сказав, що у Марини тимчасові труднощі і вона поки поживе у нас. Так ми живемо втрьох вже майже місяць. Ніхто ні з ким не розмовляє.

Якось ввечері чоловік повернувся з роботи не один, а з молодою дівчиною. Він сказав, що у Марини тимчасові труднощі і вона поки поживе у нас. Так ми живемо втрьох вже майже місяць. Ніхто ні з ким не розмовляє. У нас в квартирі три кімнати, кожен живе у своїй. Чоловік з Мариною зранку їдуть разом на роботу, а ввечері, дуже пізно повертаються. Вдома не їдять і майже не говорять. Я намагаюся достукатися до чоловіка, щоб хоч щось зрозуміти, але марно

Так вийшло, що мені прийшлося поїхати з дому на два місяці. Мене на роботі попросили владнати справи в іншому місті. Наша єдина донька вже давно доросла і вчиться в іншому місті, тому Петро, мій чоловік, якому, до речі, далеко перевалило за сорок, залишився на господарстві один. До від’їзду все було чудово: він привіз мене на вокзал і посадив на поїзд, напередодні ніяких непорозумінь у нас не було і в принципі ми давно не з’ясовували стосунків.

Поки я була в чужому місті, ми хоча б раз в день телефонували один одному, все було рівно і гладко. Я поверталася додому літаком, мала прибути під обід і чоловік не зустрів мене, оскільки в цей час він працює. Ми побачилися пізно ввечері. Я запитала, чому він так затримався на роботі – він пробурчав щось про невідкладні справи.

Але я відчувала, що щось не так. Чоловік перестав дивитися мені в очі, уникав розмов і постійно затримувався на роботі. Я не ставила зайвих питань, але розуміла, що наше життя змінилося. І ось, вчора ввечері я сиділа у вітальні перед телевізором, як почула, що хтось відмикає ключем двері. В квартиру зайшов чоловік. Він був не один, а з молодою дівчиною, років двадцяти, з валізою. Я була ошелешена.

– Це Марина, вона поживе у нас деякий час, – заявив чоловік.

– Петро, скажи правду, хто тобі ця дівчина? – запитала я ошелешена їхньою появою.

Дівчина навіть не піднімала очей, весь час ховаючись за спину мого чоловіка. А Петро відповів, відвівши в сторону погляд:

– Це дівчинка з відділу статистики, у неї виникли складнощі і я запросив її зупинитися у нас на якийсь час.

У мене в душі все переверталося, але намагалася не показувати цього.

– Чудове пояснення.

– Так, завтра вранці поговоримо докладніше. Мені зараз потрібно на роботу повернутися. Він пішов, а дівчина залишилася. Я теж вибігла з квартири, до вечора блукала по місту, гублячись в здогадках – хто ця дівчина для Петра: його нова пасія чи, можливо, позашлюбна донька. Адже по віку вона приблизно, як наша донька, ну, може, на кілька років старша.

Так ми живемо втрьох вже майже місяць. Ніхто ні з ким не розмовляє. У нас в квартирі три кімнати, кожен живе у своїй. Чоловік з Мариною зранку їдуть разом на роботу, а ввечері, дуже пізно повертаються. Вдома не їдять і майже не говорять. Я намагаюся достукатися до чоловіка, щоб хоч щось зрозуміти, але марно.

Як мені реагувати на витівку чоловіка? Як він посмів притягти її в наш будинок! Як жити далі – адже наш шлюб змінився! А ми разом прожили майже двадцять років, невже це кінець.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

ДЖЕРЕЛО

УВАГА ЦЯ СТАТТЯ МІСТИТЬ ТІЛЬКИ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ХАРАКТЕР !! НЕ ПРИЙМАЙТЕ НІЯКИХ РІШЕНЬ НЕ ПОРАДИВШИСЬ ЗІ СВОЇМ ЛІКАРЕМ!!!!!

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *