21 Лютого, 2024
– Христино! Ти осоромила мене своїми салатами. Тепер всі думають, що в мене жінка горе-господиня!

– Христино! Ти осоромила мене своїми салатами. Тепер всі думають, що в мене жінка горе-господиня!

Мені здавалося, що жінка Христина доволі адекватна та розумна. Однак, після такої витівки єдине, що я хочу – відвести її в психіатричну лікарню.

Отож, у нашій родині працюю тільки я. Робота у мене досить відповідальна та високооплачувана, бо працюю в ОДА. Моя зарплата покривала всі родинні втрати (а в нас, на секунду, троє дітей). Тому Христя займалася дітками та хатніми справами, а я працював. Нас влаштовував такий розподіл обов’язків у родині. 

Однак, минулого місяця сталася неприємна ситуація. Я навіть трохи розчарувався у Христині, чесно. 

У мене були іменини 19 грудня, я ж Микола. Мої співробітники подарували мені дуже дорогий набір інструментів. Тому я вирішив, що треба влаштувати вдома якесь святкування та запросити всіх-всіх. Та заздалегідь попередив Христину, що треба негайно бігти в магазин та готувати страви. 

– А хто що буде? 

– Не знаю, всі їдять те, що я. 

Я навмисне ще й відпросився з роботи пошвидше, аби допомогти Христі. Треба ж пропилососити вдома, повитирати пилюку, щось за кухні зробити. От я заходжу додому, бачу, що на столі вже лежали печінковий торт, фаршировані яйця, кров’янка, рис з овочами. Такі страви я просто на душ не переношу і жінка про це чудово знала. 

– Христино, а що це таке?

– Як що? Домашні страви для шановних гостей, – з награною посмішкою відповіла жінка та пішла у ванну. 

Я не зрозумів такої гримаси, чесно. І не думав, що образив чимось Христю. Ну це ж мої іменини та до нас мали прийти гості. Однак, меню мене взагалі не влаштовувало. Добре, що ми жили неподалік від Сільпо, я поїхав у магазин та купив там декілька салатів готових, м’ясо запечене, сир, ковбаси та ще торт. 

Христя довго сиділа у ванні, ніби образилася. А я метушився на кухні, щоб все гарно розкласти та нарізати. Ну і головне – щоб гості не догадалися, що то куповане, бо ще погано почнуть про нашу родину думати. 

І от до приходу гостей залишається буквально 10 хвилин. Я приніс на стіл останню тарілку з сиром та ковбасами.

– Це що таке? 

– Так ось купив дещо у Сільпо. Бо трохи гості не люблять те, що ти приготувала. А тут салат, ковбаска, м’ясо.

– Ну якщо ти не хочеш їсти мої страви, то взагалі сиди голодний! – крикнула Христина та потягнула скатертину. Всі тарілки, келихи розбилися, а на килимі красувалася велика пляма з салатів. 

Я взагалі не очікував такого від Христі. Просто за декілька хвилин до гостей взяла та влаштувала такий скандал! Добре, що ніхто цього не бачив. 

На щастя, біля будинку був один ресторан і я встиг зарезервувати столик. Звісно, Христя не прийшла до гостей, навіть не хотіла з ними привітатися. Ми добре посидіти у ресторані, ніхто й не запідозрив, що буквально декілька хвилин тому моя Христя зробила. 

Ми не сиділи довго, бо була комендантська година і завтра треба було йти на роботу. Хоча чек вийшов на пристойну суму, але я тішився, що ми разом відсвяткували мої іменини. 

А коли я повернуся додому – Христі не було. Вона зібрала всі свої речі та переїхала до батьків. І каже, що я повинен перепросити, якщо хочу, аби вона повернулася. Інакше подасть на розлучення. 

Але я не знаю, чого тепер ще чекати від Христі. Якщо вона захоче знову всі страви викинути геть? Мені така психічно неврівноважена жінка не потрібна. 

Залишити відповідь