У неділю Марія накривала стіл, найстарша донька зятя привела додому. А на весіллі теща була найщасливішою: весь час щось наспівувала, зятя при всіх називала синочком. Третя дочка через п’ять років вийшла заміж. І як тільки засватали її, Марія від радості по кімнаті тупцювала, пританцьовуючи. Лише родичі часто говорили, що вона дочок з хати швидше хоче випхати. Але Марія не мовчала, вона знала, яке воно – справжнє жіноче щастя

У неділю Марія накривала стіл, найстарша донька зятя привела додому. А на весіллі теща була найщасливішою: весь час щось наспівувала, зятя при всіх називала синочком. Третя дочка через п’ять років вийшла заміж. І як тільки засватали її, Марія від радості по кімнаті тупцювала, пританцьовуючи. Лише родичі часто говорили, що вона дочок з хати швидше хоче випхати. Але Марія не мовчала, вона знала, яке воно – справжнє жіноче щастя

Марія зітхнула, дивлячись на торт з цифрою «40». Казала ж дочкам, що цю дату не прийнято відзначати, а вони, настирливі, одне твердили:

– А ми і не будемо, просто посидимо з тобою. Ми так за тобою скучили, мамо!

Навіть якби інша цифра випала, на рік менше або більше, то Марія все одно не стала б святкувати день народження. Трохи більше року, як овдовіла, відтоді лише смуток та пустка якась на душі постійно. Нічого не віщувало чогось поганого, жили з чоловіком, як у казці, дітей своїх ростили. Коли друга дочка народилася, чоловік щасливо щебетав під вікнами:

– Бог трійцю любить, в третій раз точно син буде.

Третьою знову була дівчинка. Чоловік вже тоді сам сміявся, що тепер справжнє дівоче царство у нього і любив всіх дочок з голови до п’яток, а дружину то постійно тільки на руках носив. Марії тоді було 33 роки, коли вона четверту дитину чекала. Чоловік уже й не говорив нічого, просто чекали. А коли після УЗД сказали, що дівчинка, то махнув рукою:

– Ну, і нехай буде дівчатко, все одно ви у мене найулюбленіші та найкращі.

І любив він свою сім’ю до останнього дня. Марія дуже сумувала за своїм чоловіком. Доньки по черзі заспокоювали свою матусю, хоча у самих на душі була пустка, в той день вони втратили щось близьке і рідне, частинку своєї душі, яку вже не повернути ніколи.

Але кажуть же, час лікує. Так і Марія лікувалася роботою і турботою про своїх рідненьких дочок. Дві старші вже навчалися в коледжі в коледжі навчалися, а середня і сама найменша Оленка в школу ходили. Найстарша вечорами стала затримуватися, хлопець у неї з’явився. Марія запропонувала:

– А приведи цього хлопчину до нас познайомитися.

У неділю Марія накрила стіл, чекаючи дочку з хлопцем. Йому був всього 21 рік, Марія помічала, як він говорить, як їсть, як на доньку її дивиться. А коли пішов, то сказала їй:

– Хороший дуже хлопець, виходь за нього заміж!

Донька від радості аж підстрибнула, зраділа схваленню материнському. Так в родині Марії відбулося перше весілля. Що їй по грошах коштувало, тільки вона сама знає: чотирьох піднімати – гірко і важко. На другу роботу влаштувалася і дачу ще тягнула. Коли донечки малими були, дуже важко було, а коли підростати стали, то допомагали їй у всьому.

На весіллі теща була найщасливішою, зятя в перший же день сином назвала. А через рік заміж захотіла і друга дочка. Її Марія без всяких примх і причіпок теж заміж видала.

Сестра двоюрідна помітила:

– Випихаєш дівок заміж з хати подалі, як тягар, тепер тобі трохи легше буде.

– Не випихаю з дому, а віддаю заміж за хороших хлопців, дочки добре влаштовані в житті повинні бути. Не тягар вони мені, а й нелегко чотирьох одній утримувати, так що хочеш, осуджуй, а у мене своя правда і своє життя, лише Богу відомо, що у мене на думці, лише йому душу свою відкриваю.

А третя донечка через п’ять років теж вийшла заміж. І як тільки засватали її, Марія від радості по кімнаті тупцювала, пританцьовуючи. Чи жарт, третю дочку заміж видала, залишилася з молодшою ​​Оленкою. Всіх трьох зятів схвалила і полюбила як рідних синів, про яких так колись мріяв її коханий чоловік. Шкодувала лише про одне, що його немає зараз поруч, адже він так мріяв про сина, а тепер три таких красені вона має.

Всіх зятів шанує та поважає, по можливості допомагає усім однаково. І чоловіки дочок теж до неї тягнуться, як до матері рідної, теща для них – своя людина, найкращий друг та життєвий порадник. Але інколи говорить хтось в рідні:

– Швидко дівок своїх заміж виштовхала з хати.

Правда, ніхто з родичів з чотирма дітьми не залишався, і не дай Бог, трапитися такому. Як її жилося ніхто й не знає.

Є в великій родині Марії традиція День тещі відзначати. Збираються всі діти та внуки у маминому домі, зяті з квітами і подарунками, ставлять два великих столи, щоб всім місця вистачило. Тещу вітають і хвалять, усі її дуже люблять та горнуться до неї. За все. За розуміння, за допомогу, за добрий погляд і потрібні слова. Ну, а з тещі у відповідь, як годиться, найсмачніші млинці та варення.

Свято День тещі відзначають на початку літа, саме в цей день коли вона одружилася з своїм коханим чоловіком. А Марія дійсно найщасливіша людина на світі в цей день, поруч з нею завжди любляці і такі рідні дочки, онуки та добрі та щирі зяті. Її рідні синочки.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *