12 мая, 2021
У мене є дві доньки, а я з сумом розумію, що доглядати мене нікому буде. Мені вже за сімдесят, з кожним днем здоров’я все більше підводить. А дочки лише кивають одна на одну, з’ясовуючи, кому я більше помогла. А допомагала я кожній з них, як могла

У мене є дві доньки, а я з сумом розумію, що доглядати мене нікому буде. Мені вже за сімдесят, з кожним днем здоров’я все більше підводить. А дочки лише кивають одна на одну, з’ясовуючи, кому я більше помогла. А допомагала я кожній з них, як могла

У мене є дві доньки, а я з сумом розумію, що доглядати мене нікому буде. Мені вже за сімдесят, з кожним днем здоров’я все більше підводить. А дочки лише кивають одна на одну, з’ясовуючи, кому я більше помогла. А допомагала я кожній з них, як могла. Жила заради них, останнє віддавала.

Старшій я віддала квартиру, на весілля подарувала. Я тоді, як раз, спадок від матері отримала, цю саму однокімнатну квартиру, і переписала її на дочку. На жаль, молодшій, Іринці, квартиру подарувати я вже не змогла. Але я їй я з дитиною допомагала. Як тільки Ірочка народила, я залишила роботу і сиділа з онукою, практично з пелюшок її виростила!

Дочка вийшла на роботу. Вони на той час з чоловіком взяли квартиру в кредит. Догляд за дитиною я повністю взяла на себе. Гуляла з коляскою, потім водила щоранку в садок, далі в школу, уроки з нею робила. Я практично стала їм і нянькою, і дімробітницею – готувала їм, прала, прибирала в квартирі. Розвантажила Іринку з чоловіком по максимуму. Вони працювали з ранку до вечора, платили свій кредит.

Тепер і у Іринки є своя квартира! Внучка підросла, моєї допомоги вже не потребує. У цьому навчальному році сама вже всюди їздить, і в школу, і в художку. І уроки сама робить, і обід собі гріє. Справляється без мене.

Здоров’я у мене, останнім часом, не дуже, відчуваю, що скоро і мені самій буде потрібна допомога. Бувають такі дні, коли я взагалі встати з ліжка не можу. От на цьому фоні доньки і посварилися. Вони сперечаються, хто мене доглядати має, хоча я їх ще відкрито про це не просила. Але доньки розуміють, що це неминуче, тому старша, Катерина, завела цю розмову першою, звернувшись до молодшої, Ірини:

– Мама твою сім’ю на своїй шиї витягла, тепер ваша черга прийшла допомагати. Давай, підключайся, і Ліду свою підключай теж, улюблену бабусину внучку, яку вона з пелюшок виняньчила, – заявила вона сестрі.

У Катерини, до слова сказати, двоє дітей, вже дорослих, дочка і син. З чоловіком вона давним-давно розлучилася, і живе зараз в тій самій, давним-давно подарованої мною квартирі.

Молодша не витримала, і дала відповідь:

– А твої діти що? Хіба не улюблені внуки?

– Мої діти бабусю в дитинстві майже і не бачили. Зі своїми дітьми я сиділа сама. Я, на відміну від тебе, в декреті просиділа шість років. В той час, як мама не відходила від тебе і твоєї Лідочки. Та й потім, після декрету, з двома дітьми без допомоги багато не напрацюєш. То лікарняні, то ранки, то з садочка терміново треба забрати. Звичайно, кар’єру я ніяку я не зробила, на відміну від тебе, ти ж працювала і не хвилювалася – де твоя дитина, що з нею, поїла, чи не поїла, дійшла зі школи чи ні …

У Ірини на все це свої аргументи:

– Ми з чоловіком всього добивалися самостійно! На початку сімейного життя у нас нічого не було свого. Довелося заробляти самим. Впоралися, звичайно, але ж вся молодість на це пішла. Я дитини своєї майже не бачила – вона з бабусею росла!

Молодша, Ірина, наполягає на своєму:

– Я вважаю, що доглядати батьків в старості повинні ті діти, яким допомогли з нерухомістю. Ну а що? Їй мати подарувала безпроблемну юність. У неї з самого початку була квартира, на відміну від мене! Ми з чоловіком, звичайно, не усуваємося, будемо допомагати по можливості. Але, я вважаю, що основна частина проблем по догляду за мамою, повинна бути на Катерині. Мама її завжди більше любила, якщо чесно, і квартира – це показник.

Якби доньки лише знали, як важко мені слухати їх розмови. Нікому не побажаю такої старості. Я ж щиро любила їх обох, допомагала, чим могла. А зараз, коли мені потрібна допомога, вони почали сперечатися, хто більше від мене отримав. А потім, взагалі, сказали мені, що я маю сама визначити, хто в старості мене доглядатиме. Але я відчуваю, що кого б я не вибрала, все одно хтось з них буде незадоволений.

УВАГА ЦЯ СТАТТЯ МІСТИТЬ ТІЛЬКИ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ХАРАКТЕР !! НЕ ПРИЙМАЙТЕ НІЯКИХ РІШЕНЬ НЕ ПОРАДИВШИСЬ ЗІ СВОЇМ ЛІКАРЕМ!!!!!

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *