18 сентября, 2021
Сьогодні у мене день народження, сорок років. Я накрила стіл, прийшов син з невісткою і внучкою. І раптом, дзвінок в двері. Я здивувалася, бо нікого не чекала. Я відкрила двері і побачила Віктора. Колишній стояв з букетом квітів і коробкою цукерок. Мабуть це все, що він зміг заробити за 20 років своєї відсутності

Сьогодні у мене день народження, сорок років. Я накрила стіл, прийшов син з невісткою і внучкою. І раптом, дзвінок в двері. Я здивувалася, бо нікого не чекала. Я відкрила двері і побачила Віктора. Колишній стояв з букетом квітів і коробкою цукерок. Мабуть це все, що він зміг заробити за 20 років своєї відсутності

З Віктором я познайомилася відразу після школи, у 17 років. Йому на той час було 22 роки. Я приїхала в місто поступати в університет, а він уже закінчив. Ми почали зустрічатися і в кінці першого курсу у мене народився син.

Жити в гуртожитку з дитиною я не могла, Віктор мені нічого не пропонував і була змушена повернутися до своєї мами в село. Звичайно, не обійшлося без осуду односельців, але я намагалася витримати все.

Я розуміла, що повинна бути сильною заради сина. Навчання в університеті я залишила і відновила лише після того, як син трохи підріс.

Весь цей час майже ніякої допомоги у вихованні сина, я не отримала. Мої батьки дозволили нам з сином пожити у них, але не втручалися у наші справи. Вони так і не пробачили мені тієї ганьби, яку їм довелося через мене пережити. В той час народити дитину без чоловіка для села було неприйнятним.

Віктор зі мною так і не одружився. На початках він інколи телефонував, але ніколи не пропонував своєї допомоги. Потім і зовсім пропав, пославшись на те, що він не готовий до відповідальності. Я теж була не готова, молода дівчина з дитиною на руках. Вічні черги в поліклініках, влітку і взимку. Недосипання, брак грошей навіть на їжу. Але ж я не відмовилася від дитини.

Я майже зламалася тоді, але вмовляла себе, що треба потерпіти ще всього один день… Так і дотягла до дорослого життя…

Сьогодні у мене день народження, сорок років. Син відслужив в армії і одружився. Я всіма силами намагалася йому розказати, як виглядає нормальна сім’я, не дивлячись на те, що у нас її не було… На мою думку, у мене вийшло… У них з дружиною все добре, ростять чудову доньку. Цікаво відчувати себе бабусею, коли тобі всього лише 40.

Я почуваюся цілком щасливою, все забулося, відійшло в минуле. Нових стосунків я більше не шукала. На свій день народження я накрила стіл, прийшов син з невісткою і внучкою. І раптом, дзвінок в двері. Я здивувалася, бо нікого не чекала. Я відкрила двері і побачила Віктора. Колишній стояв з букетом квітів і коробкою цукерок. Мабуть це все, що він зміг заробити за 20 років своєї відсутності.

Проганяти його я не стала. Навіщо? Я запросила Віктори пройти в кімнату і вирішила познайомити його із сином.

– Познайомтеся, це ваш дідусь, – сказала я, посадивши Віктора за стіл.

Син сторопів від несподіванки і оглянув батька. Він підійшов до Віктора і обійняв його. Чесно сказати, я не чекала від нього такої реакції.

В той вечір ми гарно посиділи. Ніхто нікого ні в чому не звинувачував. А потім син з батьком разом просиділи до ранку на кухні. Не знаю про що говорили, я не підслуховувала… Тільки одне мені зрозуміло стало. Я виростила хорошу людину, яка вміє любити і прощати…

Віктор запропонував мені знову зійтися, але я не погодилася. Для мого сина він був і залишається батьком, нехай і не найкращим. Але для мене він уже ніхто. У кожного своє життя.

УВАГА ЦЯ СТАТТЯ МІСТИТЬ ТІЛЬКИ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ХАРАКТЕР !! НЕ ПРИЙМАЙТЕ НІЯКИХ РІШЕНЬ НЕ ПОРАДИВШИСЬ ЗІ СВОЇМ ЛІКАРЕМ!!!!!

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *