12 мая, 2021
Сумно на душі — свати ідуть до хати. Їй всього лиш 16, а батьки вже заміж видають. Парубок видний, багатий, але не лежить до нього серце. — Мамо, я ще гуляти хочу, а не заміж.

Сумно на душі — свати ідуть до хати. Їй всього лиш 16, а батьки вже заміж видають. Парубок видний, багатий, але не лежить до нього серце. — Мамо, я ще гуляти хочу, а не заміж.

Христя ніколи не любила зиму. Так холодно. що з хати страшно вийти. Тато на вулиці сніг відкидає, а мати вдома варить узвар за піччю. Відкладали батьки гроші, щоб дітям купити кожушки та валянки.

Спершу купили братові Олексі, адже він до школи щодня ходив. Згодом і Христинці придбали. Дівчинці все було цікаво, що це брат якісь закарлючки малює в зошиті. Також хотіла навчитися грамоти. Батько ж гаркнув:

— Жінці дорога від печі та до порога!

Христинка ніколи не розуміла, чому до неї таке ставлення. Зітхнула та взялася вишивати рушник. Задумала вишити райських птахів з кольоровими квітами на фоні. Сиділа вдома та й чекала, коли нарешті сніг зійде та й можна буде піти з дівчатами гуляти. Ще й за сусідським хлопцем серце краялося. Давно не бачила вона Степана, який сниться щоночі.

На наступний день вибігла на вулицю — а там все у снігу. Крок не можливо зробити. Повернулася в хату та й стала поратися. Сумно на душі — свати ідуть до хати. Їй всього лиш 16, а батьки вже заміж видають. Парубок видний, багатий, але не лежить до нього серце.

— Мамо, я ще гуляти хочу, а не заміж.

— Ти в цьому нічого не тямиш, а колись спасибі скажеш, — сперечалася мати.

Батько тільки сопів, шкодуючи меншеньку дочку, та проти жінчиного вирішив не йти.

Плакало гірко дівча та все в Господа благало допомоги. Сіли вечеряти вареники з горохом, борщ, але Христині нічого не було до смаку. Відсувала усі страви. Вирішила вийти на вулицю.

Христинка в чобітки на босу ногу та свитину й хустину теплу вхопила й із хати прожогом. Вилетіла з порога просто в сніг, аж раптом Степанко дивиться на неї.

— Чув, що сватають тебе? Чи ж правда? — спитав приглушено і шапку нащось зняв.

— А що я з цим зроблю? — вона йому та в сльози. — Не люблю я його!

І раптом парубок на руки її та в свитину до себе.

— Моя будеш! Нікому тебе не віддам! А батьки мої поймуть…

Та й втекли вдвох, лиш курява за ними піднялася. Христинка не пручалася, лише міцніше притискалася до широких грудей…

…Цю історію мені розповіла бабуся. Батьки не злилися на доньку, а Степан (мій дідусь) теж був не з бідної родини та й прихистили дівчину. Коли надворі хурделить, я завжди згадую своїх рідненьких і цю романтичну історію.

Ви любите слухати історії з дитинства та молодості своїх рідних?

УВАГА ЦЯ СТАТТЯ МІСТИТЬ ТІЛЬКИ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ХАРАКТЕР !! НЕ ПРИЙМАЙТЕ НІЯКИХ РІШЕНЬ НЕ ПОРАДИВШИСЬ ЗІ СВОЇМ ЛІКАРЕМ!!!!!

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *