Сестра вийшла заміж, але мене до цього часу не пробачила. А ми мріємо про дітей. Правда, поки Господь нам їх не послав. І я навіть здогадуюся, через що

Зі старшою сестрою Світланою у нас досить велика різниця – 12 років. У дитинстві я вважала її своєю другою мамою. З усіма своїми проблемами я бігла за порадою саме до неї. Так тривало до того часу, поки Свєтка не закінчла університет. Коли сестра отримала червоний диплом, знайомі запропонували їй працювати в Німеччині. Свєтка звичайно ж погодилася. З того часу я залишилася без серйозної підтримки в її лиці. Через кілька років сестра вийшла заміж за німця, подарувала йому красуню-дочку і зовсім віддалилася від рідної домівки. Приїжджала до нас вона дуже рідко, але зв’язок ми не втрачали. В основному спілкувалися по Інтернету.

У мене доля склалася зовсім по-іншому. Після закінчення школи я не змогла вступити до університету і влаштувалася на роботу офіціанткою. Тут і зустріла свого першого чоловіка, який працював у нас кухарем. Невинне спілкування переросло у серйозні стосунки, і незабаром я дізналася, що при надії. Треба віддати Васі належне: дізнавшись про мій цікавий стан, він відразу зробив мені пропозицію. Через п’ять місяців після весілля у нас з’явився синочок Данилко. Але навіть після появи дитини наші почуття не зміцнилися. Через рік ми розлучилися.

Якось я вирішила оновити гардероб. Попросила маму посидіти з синочком, а сама поїхала в торговий центр. Купила обновки і почала добиратися додому. Водій маршрутки нам попався з числа лихачів. Я навіть зробила йому зауваження, щоб він був обережнішим на дорозі. У цей момент мені подзвонила з Німеччини Свєтка, далі спогади обриваються…

Прокинулась я у палаті. Переді мною сиділа сестра. Побачивши мене, вона заплакала і розповіла, як я опинилася на лікарняному ліжку.

Було потрібне переливання. Група сестри мені підходила ідеально. І Свєта, не роздумуючи, купила квиток на найближчий літак і прилетіла до мене. Всі дні, що я пробула в стаціонарі, сестра знаходилася поруч зі мною. Вона всіляко намагалася підтримати мене морально. А коли мене готували до виписки, до нас приїхав її чоловік Міхаель. Наживо я його бачила вперше, так як на весілля сестри поїхати не змогла.

– Перший млинець комом, – пожартував Міхаель, входячи в палату. – Якщо зустріч у палаті, значить, жити будеш довго.

Тоді я помітила, з яким трепетом і ніжністю Міхаель ставився до моєї сестри. Чесно кажучи, я навіть заздрила їхнім стосункам. У моїй родині, яка на той час уже розпалася, на жаль, такого не було. Після виписки сестра з чоловіком пробули у нас ще близько тижня. Одного разу, коли Світлана вже спала, Міхаель зайшов до мене. Він говорив мені компліменти, приємні слова… Не знаю, що на мене найшло, але я сама потягнулася йому на зустріч… Ті хвилини, що ми були разом, я до цього часу вважаю найщасливішими в моєму житті. Йдучи до сестри, Міхаель попросив поки нічого не говорити їй. З того часу, поки Світлана була у нас, ми зустрічалися щодня. Такого в моєму житті ще не траплялося. Ми просто не могли надихатися один одним. Я була щаслива, але розуміла, що Міхаель – це «чуже щастя».

Мені було дуже ніяково перед сестрою. У глибині душі я сильно картала себе за те, що не встояла перед шармом її чоловіка. Про наслідки, які будуть, коли Світлана дізнається про наші стосунки, мені навіть і думати не хотілося.

Через тиждень вони поїхали. Спочатку я навіть цьому зраділа. Але вже на наступний день зрозуміла, що не можу без нього. Кожну хвилину, кожну секунду я думала про нього. Подруги відразу помітили зміни в моїй поведінці. Але навіть їм свою таємницю я не розкрила.

Через два дні після їх від’їзду зателефонував Міхаель. Ми проговорили більше години. З того часу ми зідзвонювалися щодня. Міхаель зізнавався в коханні, робив компліменти, а приблизно через тиждень запропонував переїхати до Німеччини. І я … погодилася.

Навіть сама не очікувала від себе такого! Коли сіла в літак, задумалася: «Навіщо я їду? Що я творю? Адже я руйную сім’ю сестри!». Але почуття взяли гору над розумом. Поки я гостювала у них вдома, ми часто зустрічались. Звичайно, сестра ні про що не здогадувалася. А незабаром Міхаель підшукав мені роботу. Я влаштувалася офіціанткою. Робота непогана, та й гроші платили пристойні. Деякі колеги намагалися підбивати клинки до мене, але я навіть і думати не могла про інших. Мені був потрібен тільки він. Так тривало близько року. Але одного разу все розкрилося.

Як я вже потім з’ясувала, сестра почала про щось здогадуватися, їй здалося дивним, що чоловік буває вдень вдома. Стосунки в їхній родині практично зійшли нанівець, вона подумала, що той приводить в будинок іншу, і встановила в спальні камеру. Напевно, не варто говорити, що вона побачила на плівці. Я навіть не намагалася виправдатися – розуміла, що виправдати мій вчинок просто не можна.

Через тиждень Світлана переїхала в орендовану квартиру, де тепер і живе. Ми залишилися удвох з Міхаелем. Сестра зі мною не спілкується. Я кілька разів намагалася з нею поговорити, вибачитися. Одного разу я написала їй листа, в якому попросила зрозуміти мене. Відповіді не отримала. Але я все ж сподіваюся, що сестра мене коли-небудь пробачить. Хоча в глибині душі розумію, що такі вчинки НЕ вибачають

Ольга, Берлін.

P.S. З Міхаелем ми разом уже три року. Здається, з кожним днем ​​наші почуття тільки зміцнюються. Сестра вийшла заміж, але мене до цього часу не пробачила. А ми мріємо про дітей. Правда, поки Господь нам їх не послав. І я навіть здогадуюся, через що.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *