16 июня, 2021

Після навчання прuйшла, rотую їстu по-швuдкому, втомuлася ще. Хтось дзвонuть у двері. Відкрuваю, а там сюрпрuз: – Ну що, де нам постелuш? Квартuрка то у тебе маленька

Після навчання прийшла, готую їсти по-швидкому, втомилася ще. Хтось дзвонить у двері. Відкриваю, а там сюрприз: – Ну що, де нам постелиш? Квартирка то у тебе маленька

У нас велика сім’я, але ми особливо не дружимо. Навіть на сімейних святах не збираємося. Я наймолодша дочка в сім’ї і своїх тіток, дядьків взагалі не знаю. Перебралася з нашого маленького міста до обласного центра, вчитися. Так склалося, що мій батько пішов від нас давно, але купив мені квартиру там. На 18 років віддав мені ключі, щоб я сміливо вступила в доросле життя і у мене було хоч щось.

Про те, що я переїхала знали тільки батьки і бабуся, я просила не афішувати це. Після навчання прийшла, готую їсти по-швидкому, втомилася ще. Хтось дзвонить у двері. Відкриваю, а там моя тітка з дядьком і дитиною. От уже не очікувала, тому що як говорила раніше, про переїзд, а тим більше адресу ніхто не знав, крім близьких.

Напоїла чаєм, а вони кажуть: – Ну що, де нам постелиш? Квартирка то у тебе маленька. Я говорю в сенсі «постелиш»? – Ну ми до тебе на тижнів зо два приїхали. Місто подивитися хочемо.

Я відхрестилася, мені взагалі не до них, я їх не кликала. Все одно образилися, сказали що так далеко даремно їхали. Виявляється, їх бабуся покликала до мене в гості, але мені про це не сказала!

Джерело

УВАГА ЦЯ СТАТТЯ МІСТИТЬ ТІЛЬКИ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ХАРАКТЕР !! НЕ ПРИЙМАЙТЕ НІЯКИХ РІШЕНЬ НЕ ПОРАДИВШИСЬ ЗІ СВОЇМ ЛІКАРЕМ!!!!!

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *