17 Квітня, 2024
Почалася ця історія кілька років тому, син надумав одружитися. Привів додому жінку і сказав, що це наречена. Весілля справили не гірше, ніж у людей, на це пішли всі мої заощадження за багато років. Майбутня невістка до мене, практично, не зверталася зовсім. Пішли від мене всього через місяць – невістка заявила, що жити зі мною не хоче, хоча я догоджала їм у всьому: готувала, прала, прибирала за всіма. Прожили рік на орендованій квартирі і стали натякати мені, щоб я продала дачу. Я сказала, що продавати її не буду, я там тримаю город, є великий сад. Як же мені жити? Після того вони майже місяць не дзвонили мені і не приїжджали. Я зрозуміла, що залишуся на старість одна, і наступного дня зателефонувала невістці сама. А вранці вони прилетіли, як на крилах

Почалася ця історія кілька років тому, син надумав одружитися. Привів додому жінку і сказав, що це наречена. Весілля справили не гірше, ніж у людей, на це пішли всі мої заощадження за багато років. Майбутня невістка до мене, практично, не зверталася зовсім. Пішли від мене всього через місяць – невістка заявила, що жити зі мною не хоче, хоча я догоджала їм у всьому: готувала, прала, прибирала за всіма. Прожили рік на орендованій квартирі і стали натякати мені, щоб я продала дачу. Я сказала, що продавати її не буду, я там тримаю город, є великий сад. Як же мені жити? Після того вони майже місяць не дзвонили мені і не приїжджали. Я зрозуміла, що залишуся на старість одна, і наступного дня зателефонувала невістці сама. А вранці вони прилетіли, як на крилах

Почалася ця історія кілька років тому, син надумав одружитися. Привів додому жінку і сказав, що це наречена. Весілля справили не гірше, ніж у людей, на це пішли всі мої заощадження за багато років. Майбутня невістка до мене, практично, не зверталася зовсім. Пішли від мене всього через місяць – невістка заявила, що жити зі мною не хоче, хоча я догоджала їм у всьому: готувала, прала, прибирала за всіма. Прожили рік на орендованій квартирі і стали натякати мені, щоб я продала дачу. Я сказала, що продавати її не буду, я там тримаю город, є великий сад. Як же мені жити? Після того вони майже місяць не дзвонили мені і не приїжджали. Я зрозуміла, що залишуся на старість одна, і наступного дня зателефонувала невістці сама. А вранці вони прилетіли, як на крилах

Зараз я навіть не знаю вже, до кого звернутися зі своїм душевним смутком, тому пишу вам, нехай читачі зроблять висновки і не повторять моїх помилок.

Почалася ця історія кілька років тому – син надумав одружитися. Мою думку враховано не було – привів додому дівчину, сказав, що це наречена. Майбутня невістка мені відразу не сподобалася, вела себе зарозуміло, до мене практично не зверталася зовсім. Вела себе так, наче мене й не було поряд. Син теж швидко змінився на очах – раніше виявляв мені більше поваги, а після одруження у відповідь на мої розмови буркне щось під ніс, і на тому все.

Весілля справили не гірше, ніж у людей, на це пішли всі мої заощадження за багато років. Чоловіка давно у мене немає, тому вирішили, що молоді поки поживуть у мене, потім підшукають квартиру, щоб самостійно проживати. Пішли від мене всього через місяць – невістка заявила, що жити зі мною не хоче, хоча я догоджала їм у всьому – готувала, прала, прибирала за всіма.

Прожили рік на орендованій квартирі, почали натякати мені, що пора про поповнення в родині подумати, а ось куточка свого немає – відкладених з весілля грошей і трохи накопичених коштів на своє житло не вистачало. Я вже немолода, недуги обсіли, пенсії ледве-ледве на найнеобхідніше вистачає, але намагаюся відкласти хоч трохи, щоб допомогти синові. Онуків я очікувала з нетерпінням, дуже вже хотілося поняньчитися на старості років, послухати дитячі голоси в порожньому та похмурому будинку.

Були якось син з невісткою в гостях, почали натякати на продаж дачі – що саме такої суми, яку вийде за неї отримати, не вистачає їм щоб купити квартиру. Дача у нас велика, чоловік раніше на керівній посаді працював, встиг задовго до того, як його не стало вибудувати великий будинок на мальовничій ділянці біля лісу, поряд з невеличким озером. Я там щоліта проводжу весь свій час, городик висаджую, сад хороший біля будинку. Свої овочі, консервація – непогана підмога, не доводиться витрачатися на продукти, маю все своє, домашнє, а купую лише найнеобхідніше, так і копійку якусь можу відкласти.

Про продаж дачі я навіть думати боялася, адже це єдине, що залишилося, як спогад про коханого чоловіка. Не погоджувалася я, але невістка надала єдиний аргумент – народжувати не буде, поки не з’явиться своя квартира. Посварилися навіть, майже місяць не дзвонили мені і не приїжджали.

Думала я, думала, поплакала, і зважилася – продам, нехай молодим буде добре. Приїхали в той же день, коли повідомила їм про своє рішення. І невістка добра така була, і син спілкувався зі мною, як колись у старі добрі часи. Самі продаж організували, покупця за три дні знайшли. Грошей я навіть не побачила, ні копійки не взяла. Згодом діти і простору квартиру купили, а мене навіть на новосілля не запросили. Дзвінки від них припинилися, коли я дзвоню, відповідають на питання тільки «Так» або «Ні», ось і все наше спілкування. Коли запитала про онуків, невістка навіть засміялася – типу, молода ще, рано їй народжувати поки, кар’єру зробити потрібно і пожити в своє задоволення.

Сиджу тепер сама і плачу – ні сім’ї, ні дачі, ні онуків. Ось порадьте – що мені тепер робити? Як повернути прихильність єдиних рідних людей?

Я не розумію, чим я могла завинити, коли все робила для них, все віддала, що мала. А ще старість попереду, а у мене за душею ні копійки.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – krsk.au.

ДЖЕРЕЛО

Залишити відповідь