16 июня, 2021

Потяr на Львів. Вертаємося додому. Навпротu сuдuть бабця. Вона довrо слухає наші з малою розмовu, а далі не вuтрuмує і каже…

Потяг Херсон-Львів. Вертаємося з донею додому. Щоб якось розважити дитину, читаю їй казочку та розглядаємо вдвох малюнки в книжечці. Навпроти сидить бабця з Каховки. Вона довго слухає наші з малою розмови, а далі не витримує і каже:

-Ва Львов єдітє, навєрно?

-Так.

-Ти только рот аткрила, я сразу паняла што Львов ілі Тєрнопаль.

Я насторожилася, глибоко вдихнула і вже готувалася до ватної дискусії.. Але бабуся мене здивувала:

-Я ізвєняюсь, но можеш громчє разгаварівать???

Я вот сіжу і слушаю, а оно как песня.. Так красіво. Слушаю вашу мову і душа радуєтса, хочетьса улибатса..

Я аж випрямилася, коли це почула.. Видихнула, розправила плечі, згадала 5 років навчання в університеті, всі прочитані книжки і почала бабусі розповідати про Львів, про Карпати, про огірочки на городі, про стиглі вишеньки в садку..

-Огірочки.. Как красіво..

Так непомітно ми доїхали до станції, де мала вийти бабуся з Каховки.

-Дякую і щасливо вам! – сказала вона нам на прощання і вийшла з потягу, усміхнена і щаслива.

Olga Keptanar

Джерело

УВАГА ЦЯ СТАТТЯ МІСТИТЬ ТІЛЬКИ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ХАРАКТЕР !! НЕ ПРИЙМАЙТЕ НІЯКИХ РІШЕНЬ НЕ ПОРАДИВШИСЬ ЗІ СВОЇМ ЛІКАРЕМ!!!!!

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *