9 декабря, 2021
Не знаю, що на мене найшло, але я погодилася. Ворожка так ворожка. Оля тут же залізла в інтернет і знайшла адресу – Ірини. Якщо вірити її сайту, жінка вміла все: читати долі і міняти їх, робити всякі штуки. Створювати захист. Одним словом – майстриня на всі руки

Не знаю, що на мене найшло, але я погодилася. Ворожка так ворожка. Оля тут же залізла в інтернет і знайшла адресу – Ірини. Якщо вірити її сайту, жінка вміла все: читати долі і міняти їх, робити всякі штуки. Створювати захист. Одним словом – майстриня на всі руки

Напередодні весілля я дуже хвилювалася, як складеться моє сімейне життя. А раптом ми з Богданом не зможемо разом ужитися? Раптом наша любов перетвориться на щось таке, від чого захочеться позбутися.

Подруги мене заспокоювали, говорили, що це звичайний страх напередодні одруження. Не я перша, не я остання. І взагалі, ми з Богданом не перший рік знайомі. За чотири роки відносин встигли вивчити один одного.

І ось настав час дівич-вечора. Після кількох келихів зайшла мова про потойбіччя. Оля – моя найкраща подруга – зі знанням справи заявила:

– І все-таки я вірю, що доля кожної людини визначена наперед. Ось ви з Богданом, ще не одружилися, але десь існує хтось, хто знає про ваш шлюб вже все. До кінця ваших днів.

Я скептично посміхнулася:

– І хто ж це?

– Та хоч ворожка якась, – підхопила Леся, сестра нареченого.

– Так давайте сходимо до неї! – очі Мар’яни запалилися в передчутті пригод.

Не знаю, що на мене найшло, але я погодилася. Ворожка так ворожка. Оля тут же залізла в інтернет і знайшла адресу – Ірини. Якщо вірити її сайту, жінка вміла все: читати долі і міняти їх, робити всякі штуки. Створювати захисні амулети. Одним словом – майстриня на всі руки.

Записалися до неї на завтра на вісім.

Наступний ранок був прохолодним і похмурим. Вибираючись з дому, я була сумна та розлючена на подруг, які підкинули мені цю ідею.

Квартира Ірини була темною і лячною. Її не прикрашав навіть шикарний і недавно зроблений ремонт. Всюди були амулети. На вікнах висіли якісь містичні істоти. Звучала тиха і начебто спокійна музика, яка, тим не менш пробуджувала погані думки.

Ірина – жінка невизначеного віку з  темними очима, не кліпаючи, дивилася на мене.

– Бачу вашу долю, як на долоні, тільки не знаю, чи казати.

– Говоріть! – нетерпляче відповіла я. Хоча, насправді, слухати мені не хотілося. Мені хотілося втекти. Добре хоч Богдан не знає, як його наречена напередодні весілля з глузду з’їхала.

– Біда вас чекає, – тихим голосом вимовила вона. – Лікарняна палата, бездітність, а до тридцяти років, ще й вдовою залишитеся.

Оля з Лесею гучно зітхнули. Очі їх наповнилися страхом. Себе я в той момент не бачила, але думаю, вигляд у мене був не менше розгублений.

– Але вам пощастило, – заявила Ірина. – За певну суму я можу зняти все це з вас.

І тут мене осяяло: Ось воно як! Ось де криється справжня причина моїх, нібито, бід.

Я взяла сумочку, встала і пішла. Подруги пішли за мною.

До слова, з того дня минуло вже двадцять років. Я – абсолютно здорова і дуже щаслива дружина і мама двох дітей. Я ходжу до церкви, і хочу сказати одне – будьте щасливі і ніколи, чуєте, ніколи не повторюйте моїх помилок!

джерело

УВАГА ЦЯ СТАТТЯ МІСТИТЬ ТІЛЬКИ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ХАРАКТЕР !! НЕ ПРИЙМАЙТЕ НІЯКИХ РІШЕНЬ НЕ ПОРАДИВШИСЬ ЗІ СВОЇМ ЛІКАРЕМ!!!!!

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *