27 Березня, 2024
Невідомо тепер, коли моя онука побачить своїх батьків. Моя невістка поїхала до Італії. Так вони вирішили з чоловіком, щоб заробити трохи грошей, аби вистачило для навчання Діанки. Двічі приїжджала. І я не могла дивитися без смутку, як внучечка крутилася біля неї, як тулилася, як заглядала в очі. А вже як невістка мала їхати, то й словами не передати

Невідомо тепер, коли моя онука побачить своїх батьків. Моя невістка поїхала до Італії. Так вони вирішили з чоловіком, щоб заробити трохи грошей, аби вистачило для навчання Діанки. Двічі приїжджала. І я не могла дивитися без смутку, як внучечка крутилася біля неї, як тулилася, як заглядала в очі. А вже як невістка мала їхати, то й словами не передати

Невідомо тепер, коли моя онука побачить своїх батьків.

Неможливо передати словами мої переживання від того, що моя онука Діана вже три роки росте без мами. Одного разу я, як і щовечора, прийшла перехрестити внучку перед сном. Вона попросила дати їй руку, приклала її до личка, заплющила очі й каже: «Посидь так трошки, бабусю. Я буду думати, що то мамина ручка — і швидше засну…»

Моя невістка поїхала до Італії. Так вони вирішили з чоловіком, щоб заробити трохи грошей, аби вистачило для навчання Діанки. Двічі приїжджала. І я не могла дивитися без смутку, як внучечка крутилася біля неї, як тулилася, як заглядала в очі. А вже як невістка мала їхати, то й словами не передати.

Потім і син вирішив їхати до неї, бо нема вдома роботи. Не відмовляла. Буде краще, як вони зійдуться — це ж сім’я. Раніше думала так: аби вони знайшли можливість забрати туди дитину. Віддала б її з легкою душею. Сумувала б, та та мала б спокій на серці. Аж тут раптом — карантин! І все те, що в тій Італії робиться. Як подумаю, що може статися з моїми дітьми. Тепер невідомо, коли вони зможуть приїхати в Україну. І не дай Господи, щоб щось до них вчепилося.

Те, що діти ростуть сиротами при живих батьках — велика проблема для України. Ми вже пожинаємо плоди такого сирітства, а що далі буде. Бо якими б добрими не були бабці з дідусями, дядьки і тітки, а батьків дитині замінити не зможуть ніколи. В її серці назавжди укоріниться образа на найрідніших, адже батьківські обійми, поцілунки, щирі розмови за гроші не купиш. А саме це найбільше потрібне дітям.

І думаю, а чи не краще було б синові і невістці залишатися тут, біля донечки. Нехай би жили скромніше, зате дитина мала б батьків, сім’я була б повноцінною, так само, як і стосунки.

Валентина Олександрівна.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.

Залишити відповідь