20 сентября, 2021

На наше весілля свекруха не хотіла йтu, її довелося довrо вмовлятu. Весь вечір свекруха зі свекром велu себе як rосподарі свята: просuлu для себе підвuщеної уваru і вuчuтувалu мене за те, що салатu з майонезом – це мuнуле століття і краще б замість покупкu весільнuх нарядів мu накрuлu нормальнuй стіл.

На наше весілля свекруха не хотіла йти, її довелося довго вмовляти. Весь вечір свекруха зі свекром вели себе як господарі свята: просили для себе підвищеної уваги і вичитували мене за те, що салати з майонезом – це минуле століття і краще б замість покупки весільних нарядів ми накрили нормальний стіл. Сестра та брат чоловіка подарували нам набір солодощів, який трохи пізніше самі з’їли, а мати з батьком не подарована взагалі нічого. Я намагалася забути про це, але, коли після свята пройшло 2 місяці, я дізналася гірку правду про свекрів

  admin

На наше весілля свекруха не хотіла йти, її довелося довго вмовляти. Весь вечір свекруха зі свекром вели себе як господарі свята: просили для себе підвищеної уваги і вичитували мене за те, що салати з майонезом – це минуле століття і краще б замість покупки весільних нарядів ми накрили нормальний стіл. Сестра та брат чоловіка подарували нам набір солодощів, який трохи пізніше самі з’їли, а мати з батьком не подарована взагалі нічого. Я намагалася забути про це, але, коли після свята пройшло 2 місяці, я дізналася гірку правду про свекрів

Життя у кожного своє, у кожного своя радість та печаль. Нещодавно я вийшла заміж. До цього жила з майбутнім чоловіком десь близько 3 років. Ми не поспішали, тому що вважаємо, що сім’ю потрібно створювати тільки коли для цього створені всі умови, і ми впевнені одне в одному. Тому весь цей час ми працювали, намагалися відкласти гроші на перший внесок для купівлі квартири в кредит та гарне весілля. Просити щось у його або у моїх родичів нам совість б не дозволила.

І ось, через 3 роки громадянського шлюбу, ми нарешті вирішили зіграти весілля. Хоча ми змогли собі дозволити тільки скромне свято, це все одно була довгоочікувана і радісна для нас подія. Але родичі чоловіка з самого початку висловлювали своє невдоволення організацією свята: їм не сподобалося те, що ми вибрали місце на околиці міста, куди їм потрібно довго їхати, і що ми вирішили провести банкет на свіжому повітрі, адже тоді було літо, світило сонечко і на вулиці було так чудово. Але замість того, щоб допомогти оплатити ресторан, навіть в якості весільного подарунка, батьки мого чоловіка оголосили нам, що спланований нами захід зовсім не схожий на свято:

– Ви і так живете як чоловік і дружина, і штамп про шлюб нічого не змінить.

Свекруха навіть їхати на наше весілля відмовлялася, і її довелося довго вмовляти. Я вже навіть не пам’ятаю скільки їй тоді телефонувала особисто.

Ми розуміли, що організували досить скромне весілля, тому на дорогі подарунки не розраховували, проте кожен з гостей що-небудь подарував. Кожен, але не близькі родичі чоловіка! Ці люди прийшли на свято з таким виглядом, ніби ми ще повинні бути їм за це вдячні. Його сестра і брат подарували нам набір солодощів, який трохи пізніше самі з’їли, а мати з батьком не подарована взагалі нічого.

Весь вечір свекруха зі свекром вели себе як господарі свята: вимагали до себе підвищену увагу і вичитували мене за те, що салати з майонезом – це минуле століття і краще б замість покупки весільних нарядів ми накрили нормальний стіл.

Після свята пройшло вже десь 2 місяці, і я намагалася забути про погане і налагодити відносини з родичами чоловіка. Адже врешті-решт, подарунки даруються на особистий розсуд і докоряти їм через те, що вони не вважали за потрібне нічого купувати – не можна. Але буквально кілька днів тому я дізналася, що вони збираються купувати своїй онучці на день народження автомобіль.

У моїй голові це ніяк не вкладається: чому вони вважають, що 18-річній дівчині новий автомобіль важливіший, ніж подарунок на весілля сина. Адже вони на нас ніколи не витрачалися, і не допомагали нам зовсім.

Я намагалася поговорити про це з чоловіком, але він не хоче говорити про це, відмовчується постійно. Тепер мені здається, що від родичів з боку чоловіка не варто чекати нічого хорошого, і що вони і спадщини його позбавлять на догоду своїй доньці. Чи варто взагалі спілкуватися з такими людьми і намагатися з ними зріднитися?

Джерело

УВАГА ЦЯ СТАТТЯ МІСТИТЬ ТІЛЬКИ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ХАРАКТЕР !! НЕ ПРИЙМАЙТЕ НІЯКИХ РІШЕНЬ НЕ ПОРАДИВШИСЬ ЗІ СВОЇМ ЛІКАРЕМ!!!!!

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *