1 Жовтня, 2024
Минуло п’ять років і у двері квартири подзвонив старий згорблений дідок. Він втратив абсолютно все. Його молода дружина кинула свого старого чоловіка заради нового

Минуло п’ять років і у двері квартири подзвонив старий згорблений дідок. Він втратив абсолютно все. Його молода дружина кинула свого старого чоловіка заради нового

Від однієї вродливої молодої жінки пішов чоловік. Він зазіхнув на зовсім юну дівчину, яка в той момент замінила йому весь Всесвіт. І його не зупинили навіть п’ятеро дітей. Наймолодшій доньці в той момент було всього пів року.

Добре, він би пішов по-чоловічому. Так цей «мужчинка» ще й позабирав фактично все, що можна було винести з квартири. Жінка дивилася, як вантажники забирали її техніку і меблі, на яку вони заробляли спільними зусилля, і зрештою сказала: «Ми зустрінемося через п’ять років і у нас буде все!»

Минуло п’ять років і у двері квартири подзвонив старий згорблений дідок. Він втратив абсолютно все. Його молода дружина кинула свого старого чоловіка заради нового, молодого і багатого, і розчинилася в заході. А у нього залишилася тільки самотність і хвороби.

Йому налили чай. Тому, що так годиться. Його колишня дружина стала квітучою молодою жінкою з глибоким мудрим поглядом втомлених очей. Вона отримала другу освіту, почала працювати на двох роботах, повністю забезпечувала себе і дітей. У неї був чоловік, з яким вони дбайливо і неспішно будували відносини. У квартирі теж була повна чаша: на підлозі лежали дорогі килими, на кухні стояли меблі і техніка, у вітальні працював сучасний телевізор. Вона все змогла сама. Їй не було страшно, адже біля неї були її діти.

Старий дивився на світ, який він покинув, і не міг промовити ні слова. Діти не могли розпізнати його, адже минуло п’ять років.  Молодші мирно гралися на килимі у вітальні, а старші вчили уроки. Для них він був лише випадковим гостем, який зайшов до матері. Коли чай закінчився, йому ввічливо вказали на двері. Він вийшов і ще довго бродив по сусідніх вулицях, мріючи повернутися в минуле і ніколи не допустити подібних помилок. Але було пізно, занадто пізно …Як часто той, хто забирає з собою повні мішки різного мотлоху, залишається ні з чим. А ті, хто працюють самовіддано і не замислюючись про плоди своїх діянь, отримують справжню нагороду.

Правда?!

Залишити відповідь