6 марта, 2021
Мама склала заповіт ще кілька років тому. Я була в повній впевненості, що будинок дістанеться мені. Але, коли її не стало, виявилося, що свій будинок мама заповіла

Мама склала заповіт ще кілька років тому. Я була в повній впевненості, що будинок дістанеться мені. Але, коли її не стало, виявилося, що свій будинок мама заповіла

У моєї матері був невеликий будинок в селі, де ми з братом і виросли. Останнім часом мама там жила одна. Мій брат давно поїхав з нашого дому. Він поки не одружений. Але вже 3 роки живе зі своєю дівчиною на її житлоплощі.

Я заміжня, у мене двоє дітей. З сім’єю живу в двокімнатній квартирі. Зрозуміло, що чотирьом людям  – мені, чоловікові і нашим дітям, тісно.

Мама завжди говорила, що свій будинок віддасть мені. За це я прийняла на себе зобов’язання доглядати матір до самого кінця, що я і робила. Було навіть складено заповіт, де в якості єдиного спадкоємця значилася я. Мама цей заповіт склала кілька років тому. Я була в повній впевненості, що будинок дістанеться мені.

З братом у мене не дуже хороші відносини, особливо не спілкуємося. Та й до матері він не так часто навідувався. Що в підсумку вийшло? Коли мами не стало, я захотіла оформити спадщину на себе.

Мій брат навіть не приїхав попрощатися з матір’ю, коли я йому повідомила цю сумну новину, він сказав, що не зможе приїхати. Я ніяк не могла зрозуміти, які у нього можуть бути справи, важливіші, ніж це. Але це його справа.

А через якийсь час брат подзвонив і сказав, що приїде оформляти спадщину. Спочатку я подумала, що він жартує. Але потім виявилося, що мама мене обдурила.

Виявляється за рік до того, як її не стало, мама склала інший заповіт, там вже значилася не я, а мій брат. І юридичну силу має заповіт, який зроблено пізніше.

Ось така історія. Зрозумілі мотиви батьків, які хочуть залишити спадок тим дітям, у яких немає власного житла. Але ж наслідки такого рішення передбачувані – житлове питання остаточно посварить їх дітей.

Але я вирішила боротися за свої права. Я в суді намагаюся оскаржити заповіт на брата. Справа триває вже кілька місяців. Брат не визнає, що будинок мій і відчайдушно бореться за право стати власником материнського будинку. Що вирішить суд у цій справі, поки невідомо.

Не розумію, чому мама так вчинила. Могла б, в крайньому випадку, хоч на двох дітей записати. Чому вона все віддала братові? Так, у нього немає власного житла, але хто йому винен, він дорослий, багато чоловіків його віку вже давно придбали своє житло. А він чекав на мамину спадщину.

УВАГА ЦЯ СТАТТЯ МІСТИТЬ ТІЛЬКИ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ХАРАКТЕР !! НЕ ПРИЙМАЙТЕ НІЯКИХ РІШЕНЬ НЕ ПОРАДИВШИСЬ ЗІ СВОЇМ ЛІКАРЕМ!!!!!

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *