Коли труну з тілом поклали до катафалку, тишу розірвав плач.. То плакала Миколина мама…

За останні дні вже вдруге в центрі Києва знімаю прощання з загиблим військовим.

14 липня на Майдані провели Тараса Матіїва. Він загинув під час мінометн0rо 0бстрілу поблизу села Троїцького на Луганщині.

Сьогодні — Микола Ільїн, медик, який загинув, вивозячи тіло з сірої зони, коли наша неозброєна евакуаційна група, з білими пов’язками та у білих касках, потрапила у засідку р0сійських 0kуnаційних сил.

До таких важких зйомок неможливо звикнути. А взагалі, дуже прикро, що майже завжди з такими людьми ми знаймось лише в час прощання.

За годину до початку церемонії біля собору почали збиратися друзі та побратими. Трохи на віддалені від входу у супроводі близьких стоїть мама Миколи. Під’їздить військовий k@тафалк з трун0ю.

Двоє військових, які привезли тіло, поклали руки на труну, та довго стоять, закривши очі.

В соборі труну накривають українським, білоруським та естонським прапорами. Микола народився в Білорусі, але в 2006 році переїхав до Естонії, там отримав статус 6іженці та громадянство. Службу в українській армії проходив як доброволець, на законних підставах.
Далі була спокійна служба, яку провів отець Андрій.

Найважче прощання давалося молодим. У багатьох на очах були сльози. Наприкінці сонце почало світити крізь вікна собору, і коли військові почали виносити труну, то сонячні промені немов підсвітили шлях на небо.

Вже після закінчення церемонії, коли домовину з тілом погрузили до військового катафалку, ранкову тишу розірвав плач Миколиної матері. Ми маємо всі бути вдячні сину Білорусії.

Це найвищий вияв солідарності, віддати життя за країну, в якій ти не народився, але яка стала твоєю справжньою домівкою. Вічна пам’ять Герою!

джерело

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *