24 июля, 2021
З ІВАНОМ МИ РОЗІЙШЛИСЯ. НУ, ЯК РОЗІЙШЛИСЯ? Я ЗАБРАЛА ДИТИНУ І ПОЇХАЛА НА ОРЕНДОВАНУ КВАРТИРУ. ПОТІМ ПОСТУПОВО ПЕРЕВЕЗЛА НАШІ РЕЧІ І ЗАЛИШИЛА ЙОМУ КЛЮЧІ НА СТОЛІ. САМА ТОГО НЕ РОЗУМІЮ, АЛЕ НАВІТЬ В ТОЙ МОМЕНТ ВІН ПРИМУДРЯВСЯ МЕНІ ЗРАДЖУВАТИ, ТІЛЬКИ ТЕПЕР ВІН ЇХ ДОДОМУ ТЯГНУВ

З ІВАНОМ МИ РОЗІЙШЛИСЯ. НУ, ЯК РОЗІЙШЛИСЯ? Я ЗАБРАЛА ДИТИНУ І ПОЇХАЛА НА ОРЕНДОВАНУ КВАРТИРУ. ПОТІМ ПОСТУПОВО ПЕРЕВЕЗЛА НАШІ РЕЧІ І ЗАЛИШИЛА ЙОМУ КЛЮЧІ НА СТОЛІ. САМА ТОГО НЕ РОЗУМІЮ, АЛЕ НАВІТЬ В ТОЙ МОМЕНТ ВІН ПРИМУДРЯВСЯ МЕНІ ЗРАДЖУВАТИ, ТІЛЬКИ ТЕПЕР ВІН ЇХ ДОДОМУ ТЯГНУВ

-Натура у мене така – зраджувати, але люблю я тільки тебе, – сказав Іванко. І він міг би пообіцяти, що більше не буде, але це буде брехня, так що мені треба зрозуміти і прийняти. Це нормально? Все нашe сімейне життя виявилося бракованим

Неприємності сипалися, як з мішка. Спочатку дізналася про зраду Івана, не одну. Виявилося, що він це робив регулярно – натура у нього така, сказав він.

Але любить тільки мене. І він міг би пообіцяти, що цього більше не буде, але це буде брехня, так що мені треба зрозуміти і прийняти. Нормально?

Я тоді сказала щось незрозуміле, ніби, ну тоді нехай і він мене приймає… А він роздратувався і підняв на мене руку. Це була остання крапка. Жирна така. У нашому шлюбі.

Шлюб – слово-то яке точне! Все нашe сімейне життя виявилося бракованим.

З Іваном ми розійшлися. Ну, як розійшлися? Я забрала дитину і поїхала на орендовану квартиру. Потім поступово перевезла наші речі і залишила йому ключі на столі. Сама того не розумію, але навіть в той момент він примудрявся мені зраджувати, тільки тепер він їх додому тягнув…

Перші три місяці я приходила в себе і намагалася налагодити наш побут. І тільки я більш менш все наладилося, як наш салон краси розформували. Нічого страшного, люди моєї професії навіть вдома заробляють, а у мене вже свої клієнти (манікюр, педикюр). Найстрашніше інше.

Нас попросили з’їхати з квартири в тижневий термін – господар продав її. А знайти квартиру в нашому місті… Ні, за “дорого” їх хоч греблю гати, так, ще передоплату за 2 місяці треба внести…

Загалом, залишилися ми з дитиною на вулиці. Сяк-так знайшла гуртожиток, але абсолютно в іншому районі. І залишилася без клієнтів. Ніхто ж не буде цілу годину тягнутися в інший кінець міста, щоб нігті попиляти…

Влаштувалася в салон поруч з будинком, тимчасово, поки співробітниця в декреті. Ну, думаю, головне клієнтів набрати, а там і дома можна (сарафанне радіо працює добре). Дитина захворіла.

Бабусь-дідусів у нас немає, залишити нікому. Я на роботі, а у самої душа розривається, як там Андрійко? У перерву мчу додому, а у нього температура під 40… Швидка, в лікарню забрали, він плаче – мама не віддавай мене…

Через тиждень виписали, худющий… А ми в першому класі. Пропустив нові теми, прийшов зі школи і не може уроки зробити. Дві години пояснювала, а у нього як ступор. Вже сил нема… Коли вже стане легше жити?

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне – praca.gazetaprawna

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

УВАГА ЦЯ СТАТТЯ МІСТИТЬ ТІЛЬКИ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ХАРАКТЕР !! НЕ ПРИЙМАЙТЕ НІЯКИХ РІШЕНЬ НЕ ПОРАДИВШИСЬ ЗІ СВОЇМ ЛІКАРЕМ!!!!!

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *