29 Вересня, 2024
З дитячого будинку ми забрали рідного сина. У мене просто чудове життя. Я заміжня і в мене троє дітей

З дитячого будинку ми забрали рідного сина. У мене просто чудове життя. Я заміжня і в мене троє дітей

У мене просто чудове життя. Я заміжня і в мене троє дітей. Працюю я з дому. Колись давно я займалася пошиттям дитячих ляльок, а потім це плавно переросло в справжній бізнес. Зараз я практично не займаюся пошиттям, а тільки контролюю всі процеси.

Нещодавно мені зателефонувала подруга, вона займається організацією дитячих заходів, і сказала про те, що на вихідних вони поїдуть в дитячий будинок для хворих дітей. Там вони будуть організовувати свято і концерт. А ще вона сказала, що було б добре зробити майстер-клас з виготовлення ляльок. Власне саме тому вона мені і подзвонила.

Я звичайно ж погодилася, адже цим дітям теж потрібне свято, та й далеко не всі речі в цьому світі вимірюються в грошах.

Зібрала я всі необхідні матеріали і поїхала в призначене місце. Директор проводив мене в майстерню, де вже зібралися дітки. І там я побачила одного хлопчика, який був копією мого чоловіка. Я навіть погляд відірвати від нього не могла, настільки він запав мені в душу.

Після цього, я ще два тижні їздила в дитячий будинок, щоб трохи з ним поспілкуватися і пограти. Чесно, я ні про що інше думати не могла. І нарешті, я вирішила поговорити про нього зі своїм чоловіком. Той не дуже добре сприйняв мої слова. Накричав на мене, сказав, що у нас і так хороше життя, а тут я від нудьги придумала взяти чужу дитину, так ще й інваліда. Образився на мене і навіть не розмовляв кілька днів.

Одного разу, я надягала пальто і чоловік запитав куди я збираюся. Я і відповіла, що Семелюшечку хочу відвідати. Після цих слів чоловік зблід. Він запитав хто це і я розповіла, що це прізвище того хлопчика, про який я йому розповідала. Чоловік сказав, що поїде в дитячий будинок зі мною.

Я навіть зраділа, думала, що він побачить хлопчика і погодитися на усиновлення. Але після візиту чоловік кудись пішов і повернувся пізно вночі – п’яний. Так повторювалося ще 2 дні підряд і я вирішила з ним поговорити.

Виявилося, що кілька років тому у чоловіка була інтрижка з молодою дівчиною. Було це всього лише один раз і у неї було точно таке ж прізвище, як у цього хлопчика. Коли він почув його, вирішив поїхати перевірити і виявилося, що це дійсно його син. Тоді він почав шукати ту дівчину. Вона підтвердила, що була вагітна, але дитину залишати не захотіла, тому що він народився хворим.

Чоловік благав мене усиновити його і простити цей промах. Він каявся і плакав. А я відповіла, що і так хотіла забрати цього хлопчика. Так ми і зробили. Тепер, ми всі живемо дружною сім’єю і намагаємося поставити Сашку на ноги.

Чоловіка я пробачила, бо якби не той дурний промах, у мене б не було такого чудового сина.

Залишити відповідь