1 августа, 2021
Збирайся, переїдеш з онукою до мене, – сказала мені свекруха, яку я вважала найбільшим воpогом в житті

Збирайся, переїдеш з онукою до мене, – сказала мені свекруха, яку я вважала найбільшим воpогом в житті

Правду кажуть, що друзі пізнаються в бiді. Коли зі мною сталася біда, допомогла людина, від якої я на допомогу аж ніяк не чекала.

Чоловік мене кuнув. Забрав всі наші накопичення на власне житло і втік. Я залишилася на знімній квартирі з шестимісячною дочкою на руках. Моя мегера-свекруха, дізнавшись про це, приїхала до мене на квартиру. Я думала, вона поглумитися примчала, а вона скомандувала: – Збирайся, переїдеш з онукою до мене. Джерело

Я спробувала відмовитися – мені було дуже незручно. Ми зі свекрухою, з перемінним успіхом, вoювали вже кілька років. Жодна з нас жодного разу не чула від іншої жодного доброго слова. А тут, дізнавшись про моє тяжке становище, мати чоловіка виявилася єдиною, хто протягнув мені руку допомоги.

Навіть моя власна мати сказала, що в її домі для мене немає місця. Проти була моя старша сестра, вона зі своїми дітьми живе у мами, і мама все життя танцює під її дудку.

– Дякую, Любов Миколаївно. Я буду Вам дуже вдячна за гостинність.- через силу пробурмотіла я.

Це був перший раз, коли я сказала «дякую» свекрусі від чистого серця.

– Ой, та кинь! Чи не чужа адже. – вона від мене відмахнулася і забрала свою внучку з моїх рук. – Підемо, красуне. Мама нехай збирається, а ми не будемо їй заважати. Поїдеш жити до бабусі, сонечко? Звичайно, поїдеш. Бабуся буде розповідати тобі казки, ходити з тобою гуляти, заплітати тобі косички.

Слухаючи ніжне воркування свекрухи, я не вірила своїм вухам. Вона завжди говорила, що дитину я нагуляла, і що вона навіть близько не підійде до мого «кодла».

Я зібрала речі і ми переїхали до свекрухи. Любов Миколаївна звільнила для нас велику кімнату, а сама перебралася в маленьку. Я здивовано кліпала очима, а свекруха мені заявила:

– Ну, що вилупилася? Дитині місце потрібно, скоро вже повзати почне щосили. А мені одній багато місця не треба. Розташовуйтеся, вечеря через годину.

На вечерю вона запропонувала мені овочі на пару і варене м’ясо зі словами:

– Ти ж мати грудної дитини. Звичайно, якщо хочеш, я можу що-небудь підсмажити. Але дієтичне для дитини краще. Вирішуй сама.

У холодильнику стояла ціла батарея баночок з дитячим харчуванням.

– Пора вже підгодовувати, як думаєш? Якщо тебе цей асортимент не влаштовує, купимо інше що-небудь. Ти говори, не соромся. – посміхнулася мені свекруха.

Тут я не витримала і розплакалася. Її добре ставлення було настільки несподіваними, що я була зворушена до глибини душі. Про мене і доньці ніхто ніколи так не дбав, як ця жінка, яку я завжди вважала головним воpогом в моєму житті. Вона мене обняла:

– Ну тихіше, дівчинка, тихіше. Мужики – вони такі товариші, ненадійні. Я сама Льошку, чоловіка твого недолугого, одна піднімала. Татусь його втік, коли Олексію вісім місяців було. Не дозволю, щоб внучка моя так само зростала. Все, поплакала і вистачить. Зберися!

Крізь сльози я пояснила свекрусі, що не очікувала від неї такої доброти, і подякувала:

– Дякую Вам, Любов Миколаївна, спасибі велике. Якби не Ви, я не знаю, куди б ми з донькою.

– Я сама винна – сина такого безвідповідального виростила. Ось, буду виправляти їм скоєне, в міру своїх сил. Все, давай, вмивайся і спати йди. Ранок вечора мудріший.

Рік моєї донечки ми святкували втрьох: я, донька та Любов Миколаївна – наша улюблена бабуся і ангел-охоронець. Ми, уклавши дочку на денний сон, пили на кухні чай з тортиком, коли пролунав дзвінок у двері. Любов Миколаївна пішла відчиняти.

– Мамулю, знайомся: це – Вірочка. Вірочко, це – моя мама, Любов Миколаївна. Мамусю, ми в тебе перекантуємся півроку? А то з роботою складно, далі знімати – кошти не дозволяють.

Почувши голос чоловіка, я зблідла. Я злякалася, що зараз свекруха їх пустить, а нас з донькою вижене. На очі навернулися сльози.

– А ну, пішов геть звідси! І дівку свою забери. Дружину з немовлям обібрав і кинув без копійки на зніманні, не думав, на що вона житиме? Ось тобі життя за неї і відповіло. Давайте, йдіть, безсовісні. А ти, Віро, будь акуратніше – боронь Боже, і тебе кине без гроша в кишені.

Я дуже помилялася в свекрусі, і зараз мені соромно за ту безглузду вopожнечу. Моя свекруха стала мені навіть не другою мамою, а першою. Ми з Любов’ю Миколаївною прожили під одним дахом 6 років, поки я не вийшла заміж.

На моєму весіллі, вона зайняла почесне місце мами нареченої. Дочка ходить в школу, а молодший синочок скоро з’явиться на світ. Любов Миколаївна з великим нетерпінням чекає наpодження внука.

УВАГА ЦЯ СТАТТЯ МІСТИТЬ ТІЛЬКИ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ХАРАКТЕР !! НЕ ПРИЙМАЙТЕ НІЯКИХ РІШЕНЬ НЕ ПОРАДИВШИСЬ ЗІ СВОЇМ ЛІКАРЕМ!!!!!

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *