3 декабря, 2020
«Дорогі мешканці будинку! Вчора, , біля під’їзду я загубила 200 гривень. Якщо хтось підібрав, занесіть їх, будь ласка, в десяту квартиру Галині Григорівні. Коли я прийшла з роботи, прочитавши це оголошення, дістала з кишені своїх 200 гривень і пішла до сусідки. Коли вже зібралася йти додому, до неї в двері постукали

«Дорогі мешканці будинку! Вчора, , біля під’їзду я загубила 200 гривень. Якщо хтось підібрав, занесіть їх, будь ласка, в десяту квартиру Галині Григорівні. Коли я прийшла з роботи, прочитавши це оголошення, дістала з кишені своїх 200 гривень і пішла до сусідки. Коли вже зібралася йти додому, до неї в двері постукали

«Дорогі мешканці будинку! Вчора, о дев’ятій годині ранку, біля під’їзду я загубила 200 гривень. Якщо хтось підібрав, занесіть їх, будь ласка, в десяту квартиру Галині Григорівні. Більше грошей зараз не маю. Наперед дякую!” Коли я прийшла з роботи, прочитавши це оголошення, дістала з кишені своїх 200 гривень і пішла до сусідки. Коли вже зібралася йти додому, до неї в двері постукали

Напередодні, коли я поверталася додому після робочого дня, побачила в дверях свого під’їзду забруднений  листочок в лінієчку, де було написано великими літерами: «Дорогі мешканці будинку! Вчора о дев’ятій годині ранку біля під’їзду було загублено 200 гривень. Раптом, якщо хто підібрав, прохання занесіть їх, будь ласка, в десяту квартиру Галині Григорівні. Бо більше грошей зараз не маю. Наперед дякую”. За матеріалами

На той момент нібито у мене земля пішла з-під ніг, і серце в шаленому ритмі почало стукотіти від того що Галину Григорівну, ну або бабу Галю я пам’ятаю і знаю з самого дитинства. Чоловіка Галини Григорівни не стало, коли діти були ще зовсім маленькі, а діти живуть в різних містах. Проте баба Галя, з огляду на її досить похилий вік, красива, приємна, незважаючи на життєві труднощі, не опускала руки, частенько наглядала за дітлахами, так само бувало, дивилася і за мною. У нас у дворі всі її дуже добре знали, любили, поважали і ставилися до неї з повагою.

І тут мені прийшла ідея, а що якщо я віднесу їй ці 200 гривень, так як для мене це не така вже й велика сума, а для літньої жінки, пенсіонерки, це достатня сума на яку вона може щось необхідне придбати, з такими думками я взяла потрібну суму з портмоне і постукала в квартиру де жила баба Галя.

Дрібними, але досить гучними кроками підійшла бабуся, і відкрила двері. Побачивши, що це Галина Григорівна, я відразу простягнула їй 200 гривень. Раптово на мій подив баба Галя почала розводити руками і говорити:

– Ой, Світлано, ти моя, Світлано, що Ви всі робите? На сьогоднішній день ти, мабуть, десята, хто приносить мені гроші.

– Баба Галя візьміть, я Вас дуже прошу. Адже Ви втратили їх біля нашого під’їзду, я повз йшла, побачила і підняла. Правда, знайшла!

– Світлано! – З підвищеним тоном сказала баба Галя. – Прибери гроші, жваво кому я сказала, давай підемо разом чайку з пиріжками поп’ємо. Через деякий час Баба Галя провела мене в чистеньку кухню, і подала мені чашку чаю з тарілкою, від якої йшов просто чудовий запах свіжо випечених домашніх пиріжків. Тут баба Галя згадала, що двері не замкнула, користуючись моментом, коли вона пішла, замикати двері я все ж вирішила залишити їй гроші і непомітно підклала їх під хустку, де були викладені пиріжки. Подякувавши я вже було взулась і виходячи з квартири Галина Григорівна крикнула у слід:

– Світлано, люба, зроби добру справу, зніми оголошення з дверей під’їзду.

Дивлюся, вранці в під’їзді висить зовсім інше оголошення, де написано: «Милі сусіди! Величезна подяка за Вашу доброту. Милості прошу до мене ввечері на пиріг з чаєм. Баба Галя ».

Фото ілюстративне,з вільних джерел

Джерело

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *