15 июня, 2021
«В1дьма, в1дьма!» – кричали сусідські діти, але жінка цілеспрямовано йшла в наш двір. Мені столо страшно

«В1дьма, в1дьма!» – кричали сусідські діти, але жінка цілеспрямовано йшла в наш двір. Мені столо страшно

Наступного дня голова сільради, пустив пожити в покинутий будинок, велів трактористам привезти нам віз сухостою. Я почула, як до будинку під’їхав трактор і виглянула у вікно. Хтось відкрив ворота, і якісь люди, що сиділи на візку зверху, почали викидати пиляні колоди до нас у двір. Я вибігла на ганок, накинувши тільки вовняну хустку.

На подвір’ї стояв Микола Степанович та командував хлопцями. Він повернувся і сказав:

– Приймай, господиня, дрова!

– Миколо Степановичу, але мені ж навіть розплатитися нічим! – промовила я.

– Киньте. Дрова народні, хмиз та сухостій! Нічого не треба! Я ж для дітей! – відмахнувся голова.- Ідіть в будинок, а то простудитесь!

Я була безмежно йому вдячна! Хлопці швидко впоралися з роботою і, отримавши пляшку від голови сільради, поїхали, а він, попрощавшись, пішов пішки.

Діти все ще надривно кашляли, але від ліків, принесених дружиною Миколи Степановича, їм стало трохи краще, кашель став мокрим. Відкашлювалася рясна зелена мокрота.

На вулиці піднявся якийсь шум. У вікно я побачила стpaшну згорблену стару з палицею, яка потихеньку йшла по засніженій, але розчищеній вулиці. Вона несла в руці невеликий вузлик, а діти, побачивши її, розбігалися в різні боки, дражнили її і кричали: «Вiдьма, вiдьма!» Але вона, не звертаючи на них уваги, йшла до нашого двору! Стало страшно! Я людина не забобонна, але вона справляла відразливе враження.

Вона, не стукаючи, увійшла в сіни, потопталася і зайшла в будинок без запрошення.

«Здрастуйте! – промовила я, затуляючи собою малюків.

– Світло цього дому! – поклонившись, вітала стара. У відповідь діти сильно закашляли. Бабка уважно на них подивилася, і поставивши вузлик на стіл, почала виймати якісь трави, пиріжки та варення в маленькій баночці. Я мовчки за нею спостерігала.

– Тебе як звати? – запитала вона. Я відповіла.

– А мене баба Нюра звуть. Що ж ти дітей так запустила? Я ще вчора це запримітила, коли ви сюди вселялися. Повз йшла (уточнила вона!), а тут ці малявки! Шкода мені їх стало, ось, прийшла їх на ноги ставити, та мамку уму-розуму вчити! – промовила вона і, посміхаючись дітям, простягнула їм по карамельці.

– Значить так, дівко! Сходи до мене в двір і принеси ночви велике, що на літній печі висять, та захопи таз мідний, так соломи побільше захопи! Розтирки я уже принесла, та швидше! – відправила вона мене до себе, пояснивши як знайти її будинок. Я не відчувала від неї загрози і слухняно принесла все, що вона веліла.

Бабка тим часом розтопила піч, ту частину, де зазвичай пироги печуть, закип’ятила багато води і заварила в каструлях і відрах, які знайшла, різні трави, які приємно пахли.

Піч прогрілася, бабка вигребла всю золу, поклала всередину печі соломи і миску з трав’яним настоєм, і металеве відро з якоюсь мильною водою (лугом!). Веліла мені роздягнутися до бiлизни і лізь у піч, я запротестувала, але сперечатися з нею було марно! Я влізла всередину, було дуже незручно і жарко, але терпимо.

Вона подала мені молодшу дочку і веліла гарненько пропарити ту в мисці, поливаючи настоєм, і відмити лугом. Замість мочалки вона дала згорнуте м’яке сіно! Дочка закашлялась і виплюнула великий шматок мокротиння! Вона добре прогрілася і надихалася парів лікувальних трав. Бабка забрала її, загорнувши у велику пухову хустку. Всю процедуру повторили з іншими двома дітьми.

Я вся змокла і теж помилася, як змогла. Я вилізла, бабка вже напоїла дітей відваром, і вони, на мій подив швидко заснули. Самі! З того дня діти швидко пішли на поправку, а з бабою Нюрою ми стали дружити, до самої її смepті.

УВАГА ЦЯ СТАТТЯ МІСТИТЬ ТІЛЬКИ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ХАРАКТЕР !! НЕ ПРИЙМАЙТЕ НІЯКИХ РІШЕНЬ НЕ ПОРАДИВШИСЬ ЗІ СВОЇМ ЛІКАРЕМ!!!!!

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *