29 сентября, 2021
В перукарню зайшов бiднuй і бpуднuй чоловік. Це була та стрuжка, яка змінuла жuття майстра

В перукарню зайшов бiднuй і бpуднuй чоловік. Це була та стрuжка, яка змінuла жuття майстра

В перукарню зайшов бідний і брудний чоловік. Це була та стрижка, яка змінила життя майстра.

Всі ми люди – У вас можна підстригтися? – підходячи до адміністратора, запитав дуже неохайного вигляду чоловік

Дівчата майстри швидко перезирнулися між собою і одна видала. – Так, проходьте, ось дівчина, вона якраз вільна, – показуючи на мене, прощебетала майстер.

Трохи передісторії. Кілька місяців тому, я провчилася на перукаря-універсала. Під час навчання я проходила практику в одному з престижних салонів в місті, в основному плела різні коси, до стрижки практично не підпускали, так як майстри намагаються самі працювати з клієнтами, а ти так, чубчика рівняти у дітей і кінчики підстригаєш.

Так як з грошима були дуже великі проблеми, після закінчення навчання, я влаштувалася відразу в дві перукарні, два дні в одній, два дні в інший. У першій гроші давали відразу по закінченню зміни, а в другій тільки по закінченні місяця. Через кілька місяців безперервної роботи мій ентузіазм став згасати.

Майстри, які довго працювали, всіх, з ким не хотіли працювати, садили до мене в крісло. Були і чваpні бабусі і жінки, xворі люди, сильно напідпuтку чоловіки, діти з вoшами. Та й ті клієнти, які мені діставалися, більшість виявлялися цікавими людьми і ставали постійними клієнтами.

– Сідайте, голову мити будемо? Яку стрижку бажаєте? – посміхнулася я новому гостю в своєму кріслі. Дівчатка демонстративно затискали носи і з цікавістю спостерігали за мною.

– Мити не треба, ти мені тільки машинкою пройдися, дочко, ніяких надмірностей не треба. Я взяла машинку і з обережністю приступила до роботи, голова була не мита приблизно кілька місяців, з коpостою.

Акуратно орудуючи машинкою, я згадала бабусині розповіді про її брата, як він після вiйни, як і сотні таких же солдат по всій країні, намагалися влаштуватися в мирному житті, але у багатьох нічого не виходило, багато було калік і вони просто сиділи на паперті. Деяким діставалося і доводилося не солодко, так і бабусин брат поневірявся, їв де доведеться, ночував на вулицях.

Мені з дитинства завжди було шкода людей, які жили на вулиці і просили милостиню, я постійно заглядала до них в обличчя і сподівалася зустріти брата бабусі, так як він пропав без вісті і ніхто не знав, що з ним.

Так, за розмовами на різні теми, я закінчила роботу і ми з чоловіком підійшли до адміністратора, де він розрахувався за стрижку дрібними монетами і залишив ще мені на чай. Подякував і пішов.

Ми всі тоді просто були в шоці, мало того, що він був дуже культурний і тактовний, так ще й залишив на чай, хоча це робить дуже маленька кількість клієнтів і тільки майстрам.

Весь день я була в якомусь пригніченому стані. Ніби до мене щось доходило, але з таким трудом, немов через товщу води, до мене пробивався якийсь звук.

В голові гуло: “Усі ми ЛЮДИ. І ніхто не знає, що буде з ним не те, що через кілька років, а через кілька днів, та й навіть хвилин”.

І знаєте, цей чоловік, цей особливий клієнт, змінив мене назавжди. УСІ МИ ЛЮДИ!

Источник

УВАГА ЦЯ СТАТТЯ МІСТИТЬ ТІЛЬКИ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ХАРАКТЕР !! НЕ ПРИЙМАЙТЕ НІЯКИХ РІШЕНЬ НЕ ПОРАДИВШИСЬ ЗІ СВОЇМ ЛІКАРЕМ!!!!!

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *