10 апреля, 2021
Випадок, який перевернув мій світ. Сиджу біля мами в лікарні. Поруч лежить бабуся, років під 90. Приходить до неї дід…

Випадок, який перевернув мій світ. Сиджу біля мами в лікарні. Поруч лежить бабуся, років під 90. Приходить до неї дід…

Сиджу біля мами в лікарні. Поруч лежить бабуся, років під 90. Приходить до неї дід, ледве волочачи ноги, такий же сухенький, як і вона.

Дістає з пошарпаної радянських часів авоськи просту їжу, яку приготував сам: натерте яблуко в банці, відварену курочку, поламану на дрібні шматочки, щоб їй було зручно і практично, не потрібно було жувати.

Вони майже не розмовляють.

Дідусь сидить скорчившись на стільці поруч з нею і просто тримає її за руку… як ніби, якщо відпустить, то вона піде назавжди…

І я подумала про те, що ж людям молодим, повним сил і здоров’я, заважає так само трепетно ставитися одне до одного? Чому така недбалість у стосунках?

Адже настане час і доведеться обличчям до обличчя зіткнутися зі старістю і безпорадністю.

І як важливо мати поруч близьку людину, споріднену душу, яка до останніх днів, з останніх сил буде тримати тебе за руку, боячись відпустити…

Джерело

УВАГА ЦЯ СТАТТЯ МІСТИТЬ ТІЛЬКИ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ХАРАКТЕР !! НЕ ПРИЙМАЙТЕ НІЯКИХ РІШЕНЬ НЕ ПОРАДИВШИСЬ ЗІ СВОЇМ ЛІКАРЕМ!!!!!

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *